Школу зайняли під госпіталь, а полонених із неї вивели
У перші дні війни в сільській школі обладнали німецький госпіталь, і туди тимчасово поклали кількох поранених радянських військовополонених, серед них льотчиків.[3] Звідси видно й побічне: школа в селі працювала ще до 1941 року, хоча ні року її заснування, ні числа учнів чи вчителів нарис не подає.
Група підлітків і полонені з госпіталю
У перший місяць окупації в селі склалася підпільно-молодіжна група, і очолив її 16-річний Петренко Іван Степанович.[4] Разом з ним названі Ілюченко Г.К., Гомон В.А. і Голубенко М.Ф.; пізніше до групи ввійшов командир Червоної Армії Федір Недорезов. Як діяти, підказував старий партизан громадянської війни Ілюченко К.Б. Зброю добували із зруйнованих дотів під Києвом.
Протягом тижня група звʼязалася з цими полоненими й допомогла їм утекти, переодягнувши в цивільне.[3] Далі з села в партизанський загін направлено 10 осіб[4], а в липні 1943 року підпільники доставили пакет зі штабу Київського зʼєднання в 4-й партизанський батальйон.
Петренко І. С. загинув, прикриваючи відхід товаришів, які потрапили в засідку німців під селом Новосілки.[5] Групу після нього очолив Гомон Василь Андрійович, і в серпні 1943 року його поранено в сутичці. Голубенка М.Ф. поранили в сутичці з поліцаями, а потім замучили в гестапо в Бишеві.
Не плутати. Голубенко М.Ф. із цієї групи[5] й Голубенко Антон Петрович, розстріляний 1938 року,[7] - різні люди: ініціали не ті. Чи одна це родина, ми не знаємо.
Серпень 1941: худоба за Дніпро
Від перших тижнів окупації лишилася коротка замітка. 12 серпня 1941 року «Вільне слово» писало, що в селах Вітрівка й Пашківка селяни протестували проти наказу гнати худобу за Дніпро, а з колгоспів ім. Пʼятирічки, ім. Літвінова і Сталіна худобу заганяли силою.[1] Газета виходила під німецькою окупацією, і сцена з протестом подана її мовою, тому переказуємо ми тут газету, а не встановлений хід подій. Лишається з замітки одне: наказ про евакуацію худоби на схід дійшов і до цих двох сіл. З трьох колгоспів імени Літвінова стоїть при Пашківці, імени Пʼятирічки - при Вітрівці; за яким селом рахувати колгосп Сталіна, з тексту не видно.
Сільуправа й господарство № 1
Своє управління окупаційних років у Вітрівці було, і в Держархіві Київської області від нього лишилося два фонди. Перший - «Вітрівська сільська управа, с. Вітрівка Бишівського району Київської області», номер 2112, один опис, пʼять справ, 1942-1943 роки.[8] Другий - «Громадське господарство № 1, с. Вітрівка Бишівського району Київської області», номер 2116, один опис, шість справ, ті самі 1942-1943.[8] Картки обох фондів на архівному порталі дають ті самі назви й ті самі числа справ.[9]
Для пошуку. У покажчику фондів ДАКО це єдині два фонди окупаційних років із Вітрівкою в назві, тому замовляти в архіві треба саме ці два номери. Що всередині кожної справи, з мережі не видно: там стоять картки фондів із числом справ, а самого переліку справ немає ні в них, ні в переліку фондів.[9]
36 вивезених до Німеччини
2017 року районна газета надрукувала підрахунок за матеріалами Держархіву Київської області: по Вітрівці - 36 осіб, вивезених на примусові роботи до Німеччини.[10] Число подано з застереженням самих авторів, що воно не остаточне і що по селах Бишівського району їхні дані неповні; іменного списку по Вітрівці стаття не дає.
Одне імʼя все ж збереглося, і прийшло воно з іншого боку. Берлінська газета «Хлібороб» 15 березня 1944 року надрукувала в рубриці «† Померли» рядок: «Полозюк Михайло, 1925 нар., з с. Вітрівки, Бишівський р-ну, Київської обл., пом. 15.2.1944 р.».[2] Причини смерті рядок не називає. У цій рубриці стоять і вивезені, і біженці, тому чи був Полозюк серед тих 36, з рядка не видно.
Особовий фонд Гомона
Про Гомона, який очолив групу після загибелі Петренка, у Держархіві Київської області є окремий фонд - Р-5690. У назві фонду він записаний як «керівник молодіжно-підпільної групи сіл Вітрівка та Пашківка на Київщині, учасник оборони і звільнення столиці України, полковник, почесний ветеран України».[9] Це 168 справ у чотирьох описах, за 1950-2017 роки. Одну його посаду називає й нарис: Гомон В. А. був уповноваженим Бишівського партизанського загону по створенню бойових груп для диверсійної роботи.[6]
Роки життя й точне місце народження Гомона у відкритих покажчиках не стоять: перелік справ фонду не відкривається жодним із доступних покажчиків, і прочитати опис можна лише в читальному залі архіву.[9]