Школу зайняли під госпіталь, а полонених із неї вивели

У перші дні війни в сільській школі обладнали німецький госпіталь, і туди тимчасово поклали кількох поранених радянських військовополонених, серед них льотчиків.^[3] Звідси видно й побічне: школа в селі була вже на початку війни, хоча ні року її заснування, ні числа учнів чи вчителів нарис не подає.

Група підлітків і полонені з госпіталю

У перший місяць окупації в селі склалася підпільно-молодіжна група, і очолив її 16-річний Петренко Іван Степанович.^[4] Разом з ним названі Ілюченко Г.К., Гомон В.А. і Голубенко М.Ф.; пізніше до групи ввійшов командир Червоної Армії Федір Недорезов. Як діяти, підказував старий партизан громадянської війни Ілюченко К.Б. Зброю добували із зруйнованих дотів під Києвом.

Протягом тижня група звʼязалася з цими полоненими й допомогла їм утекти, переодягнувши в цивільне.^[3] Далі з села в партизанський загін направлено 10 осіб^[4], а в липні 1943 року підпільники доставили пакет зі штабу Київського зʼєднання в 4-й партизанський батальйон.

Петренко І. С. загинув, прикриваючи відхід товаришів, які потрапили в засідку німців під селом Новосілки.^[5] Групу після нього очолив Гомон Василь, і в серпні 1943 року його поранено в сутичці. Голубенка М.Ф. поранили в сутичці з поліцаями, а потім замучили в гестапо в Бишеві.

Не плутати. Голубенко М.Ф. із цієї групи^[5] й Голубенко Антон Петрович, розстріляний 1938 року,^[7] - різні люди: ініціали не ті. Чи одна це родина, з цих документів не видно.

Серпень 1941: худоба за Дніпро

Від перших тижнів окупації лишилася коротка замітка. 12 серпня 1941 року «Вільне слово» писало, що в селах Вітрівка й Пашківка селяни протестували проти наказу гнати худобу за Дніпро, а з колгоспів ім. Пʼятирічки, ім. Літвінова і Сталіна худобу заганяли силою.^[1] Газета виходила під німецькою окупацією, і сцена з протестом подана її мовою, тому це переказ газети, а не встановлений хід подій. Лишається з замітки одне: наказ про евакуацію худоби на схід дійшов і до цих двох сіл. Три колгоспи газета подає одним переліком на обидва села.

Сільуправа й господарство № 1

Своє управління окупаційних років у Вітрівці було, і в Держархіві Київської області від окупаційних років лишилося два вітрівські фонди. Перший - «Вітрівська сільська управа, с. Вітрівка Бишівського району Київської області», один опис, пʼять справ, 1942-1943 роки.^[8] Другий - «Громадське господарство № 1, с. Вітрівка Бишівського району Київської області», один опис, шість справ, ті самі 1942-1943.^[8] Картки обох фондів на архівному порталі дають ті самі назви й ті самі числа справ.^[9]

Для пошуку. У покажчику фондів ДАКО це єдині два фонди окупаційних років із Вітрівкою в назві, тому замовляти в архіві треба саме ці два фонди, 2112 і 2116.^[8] Переліку справ обох фондів немає ні на їхніх картках, ні в переліку фондів, тож що всередині кожної справи, поки не встановлено.^[9]

36 вивезених до Німеччини

2017 року районна газета надрукувала підрахунок за матеріалами Держархіву Київської області: по Вітрівці - 36 осіб, вивезених на примусові роботи до Німеччини.^[11] Число подано з застереженням самих авторів, що воно не остаточне і що по селах Бишівського району їхні дані неповні; іменного списку по Вітрівці стаття не дає.

Імʼя одного вітрівця збереглося в іншій газеті, воєнній.^[2] Берлінська газета «Хлібороб» 15 березня 1944 року надрукувала в рубриці «† Померли» рядок: «Полозюк Михайло, 1925 р. нар., з с. Вітрівки, Бишівського р-ну, Київської обл., пом. 15. 2. 1944 р.».^[2] Причини смерті рядок не називає. У цій рубриці стоять і вивезені, і біженці, тому чи був Полозюк серед тих 36, з рядка не видно. У тій самій статті 2017 року, у списку загиблих на примусових роботах, під Пашківкою стоїть Полозюк Михайло Васильович.^[11] Чи це той самий Полозюк Михайло, з двох газет не встановити: «Хлібороб» не подає по батькові, а стаття не подає ні року народження, ні дати смерті.^[2][11]

Особовий фонд Гомона

Про Гомона, який очолив групу після загибелі Петренка, у Держархіві Київської області є окремий особовий фонд. У назві фонду він записаний як «Гомон Василь Андрійович - керівник молодіжно-підпільної групи сіл Вітрівка та Пашківка на Київщині, учасник оборони і звільнення столиці України, полковник, почесний ветеран України, Кавалер орденів Богдана Хмельницького ІІІ, ІІ, І ступенів, громадський діяч».^[10] Це 168 справ у чотирьох описах, за 1950-2017 роки. Одну його посаду називає й нарис: Гомон В. А. був уповноваженим Бишівського партизанського загону по створенню бойових груп для диверсійної роботи.^[6]

Років життя й точного місця народження Гомона доступні покажчики не подають, переліку справ фонду в них немає, а опис зберігається в самому архіві.^[10]