Одинадцять вітрівців перед трійкою за пʼять днів квітня 1938
Довідник «Реабілітовані історією» дає в кожній статті два села: те, де людина народилася, і те, де вона жила.[2] Для Вітрівки це не той самий перелік - частина тутешніх мешканців народилася в сусідній Пашківці, - і від того, яке поле читати, залежить, скільки людей уважати вітрівцями. Ця сторінка рахує за другим полем, за місцем життя. Так рахують і в селі: сусід - це той, хто живе поруч, а не той, хто тут народився.
За таким прочитанням трійка при УНКВС по Київській області за пʼять квітневих днів 1938 року засудила одинадцятьох мешканців Вітрівки, і десятьох із них - до розстрілу.[2]
23 квітня перед трійкою стояли четверо, і всім чотирьом присудили розстріл.[2] Двоє з них були бригадирами колгоспу: Тараник Василь Каленикович, 1894 року народження, вітрівець за обома полями, і Полозюк Клим Гаврилович, 1898 року, народжений у Пашківці, а записаний живим у Вітрівці. Обох розстріляли 25 квітня, через два дні після вироку. Двоє інших - колгоспники Литвин Самуіл Васильович, 1902 року народження, і Ступак Андрій Іванович, 1897 року; цих розстріляли 28 квітня.
Полозюк через це стоїть у двох переліках одразу. Сторінка про пашківські вироки того самого 23 квітня веде сімох, і він серед них - за місцем народження; тут він серед чотирьох - за місцем життя.[2] Це не помилка котрогось із двох списків, а те саме роздвоєння полів довідника, з якого починається ця сторінка. Практичний висновок один: додавати наші чотири до пашківських сімох не можна - Полозюк у такій сумі порахується двічі.
28 квітня, того самого дня, коли розстріляли Литвина й Ступака, трійка засідала знову, і цього разу перед нею стояли ще семеро вітрівців.[2]
Що це було за засідання
Друге засідання не було продовженням першого: воно судило групову справу, у якій сходяться Вітрівка й сусідня Пашківка. 19 січня 1938 року співробітники Бишівського районного відділу НКВС заарештували голову вітрівського колгоспу імені 2-ї пʼятирічки Данила Тимофійовича Цурпаленка, 1908 року народження, члена ВКП(б); через три місяці, 24 квітня 1938 року, за чотири дні до вироку, узяли й меншого брата Федора.[3] Обом інкримінували належність до української контрреволюційної організації, і крім двох братів у справі проходило ще шестеро.
Федора Тимофійовича, 1911 року народження, знають як голову пашківської сільради, і посада справді була пашківська.[3] Але довідник записує його вітрівцем за обома полями: народився у Вітрівці, жив у Вітрівці, а головою сільради був у Пашківці.[2] Пашківцем він був на роботі, вітрівцем - удома.
Назву колгоспу дають два незалежні джерела - нарис про братів і газета 1936 року: «імені 2-ї пʼятирічки».[3][1] Реєстр книги 2 назв колгоспів не подає взагалі: вітрівці стоять у ньому колгоспниками й бригадирами, без місця роботи.[2]
Крім обох Цурпаленків, того дня трійка судила ще пʼятьох мешканців Вітрівки. Голубенко Антон Петрович, 1906 року народження, бригадир у колгоспі, - розстріл.[2] Клименко Карпо Михайлович, 1888 року, колгоспник, - те саме. Коваленко Яків Микитович, 1883 року, і Канівець Марко Петрович, 1895 року, - обидва колгоспники, обидва народжені в Пашківці й обидва записані живими у Вітрівці, обом розстріл. Шістьох розстріляли 28 травня 1938 року, через місяць після вироку. Сьомий, Горобець Віктор Васильович, 1889 року, колгоспник, дістав десять років позбавлення волі - єдиний з одинадцяти, кого не розстріляли. Його й реабілітували раніше за решту, ще 1947 року, тоді як десятьох розстріляних - аж 1957-го.
Ініціали проти імен
Книга 3 подає засуджених 28 квітня самими ініціалами: до розстрілу - Цурпаленко Д. Т., Цурпаленко Ф. Т., Климент К. М., Каштан А. Л., Коваленко Я. М., Манівець М. П., Голубенко А. П., а Воробʼя В. В. - на десять років таборів.[3] Книга 2 подає окремі статті з іменами, роками народження й селами.[2] Звести перелік з реєстром - означає в кожному випадку вирішити, чи це та сама людина. Коваленко Яків Микитович сходиться з «Коваленком Я. М.» і прізвищем, і обома ініціалами.[2][3] Із Канівцем Марком Петровичем гірше: «Манівець М. П.» має ті самі ініціали, але прізвище розходиться першою літерою, і певності це не дає.[2][3] Ще в трьох випадках певності немає й поготів.
Голубенко. Голубенко Антон Петрович, 1906 року народження, бригадир вітрівського колгоспу, - це той самий «Голубенко А. П.» з переліку книги 3: сходяться прізвище, обидва ініціали, та сама трійка й день вироку, день страти 28 травня і рік реабілітації, а другого Голубенка з такими ініціалами в усьому обласному реєстрі немає.[2][3] Це та сама структура доказу, що в Коваленка: повний збіг прізвища й обох ініціалів, тут ще й підкріплений трьома додатковими датами.
Клименко. «Климента К. М.» у реєстрі немає взагалі; є Клименко Карпо Михайлович, 1888 року, з Вітрівки, і в нього обидва ініціали, та сама трійка, та сама дата вироку, та сама дата страти й той самий 1957 рік реабілітації.[2][3] По всій книзі 2 запису з таким набором ознак більше немає. Певності це однаково не дає, бо обидві книги робила та сама редколегія, тобто друге свідчення тут не незалежне від першого.
Горобець. Тут збіг найщільніший, і саме тут розходження найгостріше. У переліку книга 3 називає останнього підсудного ініціалами - Воробей В. В., - але далі в тому самому нарисі дає повне імʼя: Воробей Віктор Васильович, той, хто 18 січня 1940 року писав із табору до Кремля.[3] У книзі 2 стоїть Горобець Віктор Васильович, 1889 року народження, з Вітрівки: та сама трійка, та сама дата вироку, ті самі десять років і те саме місце в переліку - єдиний, кого не розстріляли.[2] Імʼя, по батькові, міра покарання й ця винятковість збігаються, і в усій книзі 2 другого такого запису немає. Розходяться два пункти. Прізвище - Горобець проти Воробʼя. І рік: книга 3 каже, що постанову трійки скасував Військовий трибунал Київського військового округу 4 квітня 1957 року, за відсутністю в діях засуджених складу злочину,[3] а книга 2 ставить Горобцю реабілітацію 1947-го, на десять років раніше.[2] Або це дві різні людини з однаковим імʼям, однаковим вироком і однаковим днем, або одна людина, якій два томи одного видання поставили різні роки. Ми не знаємо, котре з двох.
Для пошуку. Імена по батькові всіх восьми підсудних мають бути в самій архівно-слідчій справі: ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 41435. Книга 3 називає цей шифр при перегляді справи 1941 року; хто відкриє справу, той і закриє всі три питання одразу.[3]