Вироки трійки УНКВС: семеро розстріляних з Пашківки

23 квітня 1938 року трійка при УНКВС по Київській області засудила до розстрілу семеро жителів Пашківки.^[1]

Воробей Іван Іванович, 1891 року народження, колгоспник. Комашенко Степан Андрійович, 1895 року, колгоспник. Король Ілля Іванович, 1903 року, бригадир у колгоспі. Павленко Аристарх Савович, 1897 року, бригадир у колгоспі. Полозюк Клим Гаврилович, 1898 року, бригадир у колгоспі, жив у сусідній Вітрівці. Ступак Анфіл Якович, 1894 року, робітник молочнодослідної лабораторії в Києві. Чорний Омелян Григорович, 1889 року, продавець крамниці споживчої кооперації.^[1]

Пʼятьох розстріляли 25 квітня, тобто через два дні після засідання; Воробʼя й Ступака - 28 квітня.^[1] Місце поховання в усіх сімох статтях позначене однаково: невідомо. Шістьох реабілітували 1957 року, Павленка - 1958.^[1]

Що видно з занять. Троє з семи були бригадирами в колгоспі - Король, Павленко й Полозюк; ще один, Чорний, тримав сільську крамницю споживчої кооперації, тобто єдину в цьому переліку посаду поза колгоспом.^[1] Двоє на день вироку в селі вже не жили: Полозюк у Вітрівці, Ступак у Києві, і до Пашківки їх привʼязує народження, а не місце арешту.

Чого джерело не говорить. «Реабілітовані історією» подає всіх сімох окремими статтями за алфавітом. У формулярі немає ні номера архівно-слідчої справи, ні статті звинувачення, ні згадки про якусь «організацію», тому чи це була одна групова справа на семеро односельців, чи сім проваджень, зведених в один день, з книги не встановити.

Що прояснює масштаб. Того самого дня та сама трійка засудила щонайменше одинадцятьох людей, яких довідник записує за Макарівським районом; наші семеро - більшість цього списку, решта четверо записані за іншими селами.^[1] «Макарівського району» тут не свідчення про тодішній адміністративний поділ: довідник проставляє район за пізнішою сіткою, тими самими словами описуючи й людей 1869 року народження, коли районів не було взагалі.^[1] Насправді Пашківка тоді була в Бишівському районі: його утворили 1923 року й ліквідували аж 1959-го, а окупаційний фонд обласного архіву за 1942 рік називається «Громадське господарство № 3, с. Пашківка Бишівського району».^[3] Непрямо це видно й у самому довіднику: арешти в селі вів Бишівський районний відділ НКВС - це він наступного дня після цих вироків узяв голову пашківської сільради Федора Цурпаленка, - хоча село в тому самому реченні підписане Макарівським районом.^[2] Тобто одинадцятеро - це сеанс трійки на кілька районів, а не на один, і збіг дати сам собою не робить справу сільською.