Свідчення для мартирологу Вітрівки записав учитель Пашківської школи

Про саму Вітрівку «Національна книга памʼяті» каже одне речення: 1929 року тут створили колгосп «Маяк».^[1] Покладатися на цю дату треба обережно. Те саме речення, з тим самим роком, том друкує й у нарисі сусіднього Вільного, хоч сам нарис Вільного не короткий: там ще хутір із капличкою на початку XVII століття, 785 осіб 1786 року, Бишівське помістя до 1843 року й сорок померлих у голод - спільна лише фраза про «Маяк». І з двох нарисів не видно, чи в обох селах справді був колгосп однієї назви й одного року, чи фраза перейшла з одного тексту в другий.^[1]

Далі йде мартиролог: свідчення семи свідків (місця проживання свідків том не подає) зібрав 2006 року Тютенко З. М., учитель історії Пашківської школи.^[1] Рік народження одного зі свідків, Павленко Л. Г., - 1934-й, тобто вже після голодних років, про які йдуть ці свідчення.

Причини смерті том не називає в жодного з перелічених.^[1] Зате в кількох рядках стоїть вік - від восьми до шістнадцяти років.

Частина рядків групова: за Шаменко Марією йдуть сестри Василина 8 років, Марія 9-10 років і Ганя, дитина; за «Мельніченком» - ще троє дітей, за Полозюком Павлом Зінковичем - шестеро, а братів Воробеїв книга не називає на імʼя.^[1] Тобто людей за цим переліком більше, ніж рядків у ньому, а скільки всього людей померло у Вітрівці, том не каже.

Двох Полозюків не плутати

Полозюк Павло Зінкович і шестеро дітей стоять у мартиролозі голоду.^[1] Полозюк Клим Гаврилович, 1898 року народження, - інша людина й інший сюжет: уродженець Пашківки, він жив у Вітрівці, працював бригадиром у колгоспі, і трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу 23 квітня 1938 року, а 25 квітня вирок виконали.^[2] Його стаття стоїть на сторінці пашківських вироків 23 квітня 1938 року.