Абетка веде до акта, якого в ній немає
На аркуші 103 районної алфавітної книги смертей, у рядку 1928 року, стоїть Нестерчук Йван Семенівна - чоловіче імʼя з жіночим по батькові, і так це написано в самій книзі.[2] Осучаснювати ми таке не беремося: імена в переліку нижче стоять так, як їх вивів реєстратор.
Вітрівка є у двох районних алфавітних книгах фонду Р-5634 Державного архіву Київської області. У книзі народжень за 1924-1927 роки її рядків тридцять,[1] у книзі смертей - двадцять, усі за 1928 рік.[2] Разом пʼятдесят імен.
Це не пʼятдесят біографій. Абетка веде до акта, але акта в ній немає, і видно це насамперед по тому, чого в рядку бракує. По батькові немає в двадцяти восьми рядках із пʼятдесяти.[1][2] У книзі народжень при двадцяти пʼятьох іменах із тридцяти немає навіть року: рік стоїть тільки в пʼятьох рядках аркуша 17, і це 1927-й.[1] Тобто на більшу частину цих людей ми маємо саме імʼя, назву села, номер аркуша покажчика і номер акта.
Що змінилося після звірки з растром
Пʼять аркушів книги народжень і девʼять аркушів книги смертей перечитано очима.[1][2] Прізвище, яке перше читання дало як «Білоус Люба Селівна», на аркуші 17 виявилося помітно коротшим за сусідні «Білоус», і рядок став «Білас(?) Люб(а/і)ся(?) Селівна».[1] «Таранин» у трьох рядках аркуша 145 - це «Таранник(?)»; «Радченко Ольга Гнатівна» - насправді Платонівна; «Кіліменко» - «Кліменко».[2] Двічі звірка спрацювала в інший бік: з «Перестюк Василь» і «Кириленко Віра» знак питання зняли.[1]
Частина рядків лишилася непевною й після цього, і чесніше сказати про них прямо. «Бахалов(?) Дмитро Макарович» так само лягає на «Бацалов» і «Багалов»; «Канівець(?) Маріко Демидівна» - на «Конівець» і «Ковалець», а по батькові може бути й «Демедівна».[1] Прізвище на аркуші 54 не розібрано взагалі: між «Жо» і кінцевим «-енко» стоїть шість горбів, а «Жовмиренко» першого читання дало б три.[2] В одному рядку аркуша 178 нерозбірливим лишилося імʼя - є тільки «Шаменко(?)» і по батькові Гаврилівна; у Півненко Марини з аркуша 121 по батькові читається як «Пр…івна», тобто Прохимівна або Юхимівна.[2] «Тара…ник» на аркуші 145 читається певно, а подвоєння приголосної ні: однаково можливі «Таранник» і «Тараник».[2]
Прізвища, які трапляються не тільки тут
Полозюк, Шаменко, Сіренко, Ткаченко, Клименко, Литвин, Павленко - сім прізвищ із цих двох книг стоять і в інших вітрівських списках або в обох книгах одразу: Полозюк і Шаменко - у мартиролозі Голодомору, Сіренко, Ткаченко, Клименко й Литвин - у київському томі «Реабілітованих історією», а Павленко - і в покажчику народжень, і в покажчику смертей.[1][2] Це кандидати на одну родину в кожному випадку, і поки не більше: покажчик у більшості рядків не дає по батькові, а збіг прізвища в невеликому селі сам собою не доводить нічого.[1][2]
Двічі, однак, збіг вужчий за прізвище, і тоді його варто назвати вголос - кандидатом, не родиною. У покажчику народжень стоїть Клименко Петро Карпович, акт 38;[1] у київському томі «Реабілітованих історією» - Клименко Карпо Михайлович, 1888 року народження, колгоспник із Вітрівки, розстріляний 28 квітня 1938 року.[3] По батькові першого збігається з іменем другого. Це все, що є: року народження хлопчика покажчик не дає, і запису, який назвав би батька, ми не бачили.[1]
Друга пара лежить в одному покажчику: Петренко Микола Федорович, акт 36, і Петренко Олекса Федорович, акт 14.[1] Однакове прізвище при однаковому по батькові - привід замовити обидва акти, а не підстава писати їх братами: року немає ні при одному, ні при другому, і покажчик про батька мовчить.
Що відомо про людей із тими прізвищами, зібрано окремо - про голод 1932-1933 років і про вироки квітня 1938-го.
Для пошуку. Замовляти в архіві варто не книгу за рік, а конкретний аркуш. Вітрівські рядки книги народжень лежать на аркушах 6 зв., 7, 17, 20 зв. і 21 зв. справи 563;[1] рядки книги смертей - на аркушах 54, 80, 89, 103, 121, 127 зв., 138, 145 і 178 справи 564.[2] Обидві справи - фонд Р-5634, опис 1. Щоб дізнатися дату, батьків або причину смерті, комусь доведеться відкрити в ДАКО самі актові книги тих самих років: у покажчику цього немає й не було.[1][2]