Небелиця в довідниках, Небилиця в найдавніших паперах
· Небелиця
Офіційні довідники пишуть назву через «е», реєстр королівщин 1770 року й каталог річок - через «и». Книга репресованих і газети друкують обидві форми, і під кожною стоять різні люди.
Дмитро Григорович Хоменко, 1895 року народження, учитель. Народився в Бузові, жив у Бузові, а вчителював тут: у статті про нього стоїть «учитель неповної середньої школи у с. Небилиця».[3] Київський обласний суд дав йому 15 вересня 1938 року вісім років. Помер в увʼязненні 25 вересня 1944-го, місце поховання невідоме, реабілітований 1965 року. У тому самому томі про це село є ще чотири статті, і назва в них на одну літеру інша - «Небелиця». Котре з двох написань правильне, книга ніде не каже.
Довідники знають одну форму
Офіційна форма - через «е», і тримається вона давно: адміністративний поділ 1947 року дає «НЕБЕЛИЦЬКА сільська Рада», і форма прикметника відтоді не змінювалася.[2] За таким рахунком «и» виглядає опискою або діалектною вільністю, яку можна й не брати до уваги.
Книжка, з якої про село найбільше можна взяти, мішає обидві форми впереміш, іноді в сусідніх абзацах. «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року ставлять поруч «фашисти коректували артилерійський вогонь по небилицькому вітряку» і тут-таки «небелицький колгосп».[4] Під офіційною формою в ній стоїть менша частина того, що вона про село каже.
Що стоїть у найдавніших паперах
Реєстр королівщин 1770 року, той самий, де село вперше названо на імʼя, пише Niebylica - у три рядки вузької колонки, «z wsiami Nie- / bylica, Sitnia- / ki Komorowka».[1] Польський географічний словник розсипав назву на шість написань по своїх томах, і там, де він описує сусідню Борівку, парафія стоїть як par. praw. Niebylica.[6] Через «и» записана й річка: «Каталог річок України» 1957 року знає її під номером 1521 і теж через «и» - «Небилиця 1521», ліва притока Здвижу, 14 кілометрів, наголос Небили́ця.[5]
Тобто «и» тут не описка й не діалектна вільність. Це найдавніше, що про назву відомо, а звична «Небелиця» - пізніша нормалізація.
Що пишуть газети
У цифровому архіві преси про село через «е» одна замітка, через «и» чотири.[9] Прізвище там носять тренер, кінорежисерка, інженер, прапорщик із списку поранених 1915 року.
Прізвище «Небелиця» звідси не походить. Там, де при носієві названо географію, це Черкащина, Полтавщина, Сумщина, Харківщина - жодного разу Київщина.[9] Перший носій, який трапляється в газетах, - селянин із Черкаського повіту 1900 року. Те саме показує реєстр підприємців: із чотирнадцяти носіїв прізвища десять геолоковано, найбільша концентрація на Черкащині, а в Київській області не знайшлося жодного.[8] Реєстр ФОП це вибірка підприємців, а не перепис, і сам по собі він доводив би мало.
Шестеро замість чотирьох
Через «е» книга репресованих називає по селу чотирьох, разом із формою через «и» - шістьох.
Друга стаття через «и» - Челюк Василь Тимофійович, «1914 року народження, с. Небилиця Макарівського району, українець», червоноармієць діючої армії, засуджений трибуналом 12-ї армії 23 червня 1942 року на десять років, реабілітований 1989-го.[3] Обидві статті через «и» стоять у тому самому томі, що й четверо їхніх односельців, надрукованих через «е». Між ними лежить сорок чотири сторінки, і всі чотири статті через «е» стоять усередині цього проміжку.
Чотири газетні замітки про село теж написані через «и»: бідняк із Небилиці, якому 1928 року макарівський партосередок тричі не дав вступити до партії; зрив сівби в одноосібному секторі 1934 року; суд над керівниками села того самого року; і школяр Анатолій Сич, який 1970-го написав до республіканської газети.[9] Замітка з липня 1934 року, наступного після Голодомору: «До макарівського райпаркому редакція переслала листа, в якому сповіщалося про розбазарювання харчової допомоги керівниками с. Небилиці. Після перевірки виявлено, що факти, наведені в листі, ствердились. Винних у розбазарюванні продуктів притягнуто до суду.»[7] Прізвищ «керівників» замітка не називає.
Чого не встановлено
Метричні книги парафії відомі: у фонді 127 є справи на кожен рік ряду 1840-1852, а на самому аркуші 1852 року причт пише «Села Небылицы» - через «и», як і в реєстрі 1770 року. Ті книги розібрано окремо.
Чи стоїть село під формою через «и» в описах інших фондів, поки не встановлено. Питання закриють описи фондів сільради Р-239 і Ставищенської та Брусилівської волостей.