Шестеро, і двоє з них записані через «и»

У «Реабілітованих історією» стоять щонайменше шестеро людей, повʼязаних із Небелицею.^[1] Том кладе людину то за народженням, то за проживанням, то за роботою, і той, хто й народився, і був заарештований за межами району, у макарівський розділ не потрапляє зовсім.

Двох із шести не знайти пошуком за звичною формою назви. Вони надруковані як «с. Небилиця», через «и»; чотири старі записи стоять через «е», і в тому самому томі ці написання перемішані: «и» стоїть на сторінках 509 і 553, «е» - на 522, 532 і 552.^[1] Офіційні реєстри пишуть село через «е», тому «и» це не друга назва, а робочий пошуковий ключ - без нього частина тому лишається невидимою. Що ще ховалося за цією літерою, розказано окремо.

Ці шестеро розпадаються на два різні часи. Двоє дістали вироки в січні 1938 року, у розпал Великого терору, третій - у вересні того самого року; ще троє - 1942-го, уже за війни, і серед них двоє червоноармійців діючої армії.^[1]

Двоє з січня 1938 року

Артем Генріхович Грон, 1901 року народження, уродженець Небелиці, німець, малописьменний. На час арешту жив в Ірпені, робітник київського заводу «Транссигнал». Особлива нарада при НКВС СРСР 16 січня 1938 року дала йому десять років. Помер в увʼязненні 7 квітня 1944 року, місце поховання невідоме. Реабілітований 1967 року.^[1]

Володимир Людвігович Домбровський, 1881 року народження, теж уродженець Небелиці й теж німець, теж мешканець Ірпеня, на час арешту не працював. Комісія при НКВС СРСР і Прокуратурі СРСР 19 січня 1938 року засудила його до розстрілу. Вирок виконано 29 січня. Реабілітований 1989 року.^[1]

Дати їхніх вироків стоять поруч, і це легко прочитати як сільську справу. Ми перерахували весь макарівський розділ тому по датах. 16 січня 1938 року через ту саму нараду пройшли шістнадцятеро людей району, а 19 січня ще девʼятеро.^[1] Тобто обидва небелицькі німці потрапили в загальнорайонні хвилі, а не в окремий місцевий епізод. Того, у чому саме їх звинувачували, том не каже: графи зі статтею звинувачення його формуляр не має взагалі, номерів архівно-слідчих справ у ньому теж немає.

Мірошник

Адольф Вацлавович Лерх, 1884 року народження, німець, малописьменний - єдиний із шести, кого том привʼязує до села проживанням. Народився він у Раковині на Житомирщині, а жив у Небелиці й працював колгоспником, мірошником колгоспного млина. Особлива нарада 19 серпня 1942 року дала йому десять років. Реабілітований 1989 року.^[1]

До цього рядка про тутешній промисел ми знали рівно те, що Список населених місць нарахував 1900 року: два вітряки.^[2] Що артіль тримала власний млин і хто на ньому працював, відомо тільки з обвинувального формуляра.^[1]

Двоє в діючій армії

Лаврентій Васильович Федоренко, 1915 року народження, уродженець Небелиці, українець, освіта неповна середня, червоноармієць 284 авіаполку діючої армії. Особлива нарада при НКВС СРСР 22 квітня 1942 року - пʼять років. Реабілітований 1990 року.^[1] Того дня в макарівському розділі більше немає нікого: його судили окремо від будь-якого сільського чи районного епізоду.

Василь Тимофійович Челюк, 1914 року народження, уродженець села, українець, освіта початкова, червоноармієць. Військовий трибунал 12 армії 23 червня 1942 року - десять років. Реабілітований 1989 року.^[1] Саме його стаття надрукована через «и» і починається в правій шпальті однієї сторінки, а закінчується в лівій наступної.^[1]

Учитель, який тут не жив

Дмитро Григорович Хоменко, 1895 року народження, стоїть узагалі не в макарівському розділі тому, а в києво-святошинському: народився він у Бузові й жив у Бузові. До Небелиці його вʼяже одне - робота: «учитель неповної середньої школи у с. Небилиця».^[1] Київський обласний суд 15 вересня 1938 року дав йому вісім років; помер в увʼязненні 25 вересня 1944 року, місце поховання невідоме, реабілітований 1965 року.

У жодному переліку «репресованих Небелиці» його немає й не буде: цього разу том поклав людину за народженням і проживанням, а не за роботою.

Німецькі прізвища

Грон, Домбровський і Лерх - троє з шести, і всі троє записані в томі німцями. Це єдиний слід німецької присутності в Небелиці, який у нас є.^[1] Ані коли ці родини тут осіли, ані скільки їх було, том не каже: його формуляр таких полів не має.

Як ми це зʼясували: Змінюєш одну літеру - і в книзі зʼявляються ще двоє