Хоменко Дмитро Григорович
1895 - 1944, учитель
Дмитро Григорович Хоменко - єдиний учитель небелицької школи 1930-х років, названий на імʼя в усьому, що ми про це село знайшли. Народився 1895 року в Бузові на Києво-Святошинщині, там і жив; освіта початкова; учителював у неповній середній школі в Небелиці.[2]
15 вересня 1938 року Київський обласний суд дав йому вісім років позбавлення волі. Помер в увʼязненні 25 вересня 1944 року, місця поховання том не називає. Реабілітований 1965 року.[2]
Вісім років, відлічені від вересня 1938-го, кінчалися 1946-м. До кінця строку він не дожив двох років.
Чому його немає в переліках репресованих Небелиці
До села його вʼяже одна графа - місце роботи. Переліки репресованих складають за місцем народження або проживання, а і те, і те в нього Бузова, тому в довіднику він стоїть у Києво-Святошинському розділі - за три сторінки до початку макарівського, де зібрані небелицькі статті.[2]
Це не рідкість і не помилка укладачів: том кладе людину то за народженням, то за проживанням, і той, хто працював в одному селі, а жив у другому, розділяється між двома розділами. Школа в Небелиці була, а імені жодного іншого її вчителя за дореволюційний і радянський час ми не знайшли. Пізніше імʼя є одне: мартиролог Голодомору 2008 року записала Гулак Н. А., учителька історії Небелицької ЗОШ І-ІІ ступенів.[4]
Село, написане через «и»
У томі Небелицю надруковано «Небилиця», через «и». І не всюди: чотири небелицькі статті стоять через «е», дві через «и», іноді за пʼятнадцять сторінок одна від одної.[2] Хоменкова серед других - і саме тому пошук за звичною формою назви його не знаходив.
Не плутати з Хоменком на камені
Прізвище Хоменко в селі старе й часте: у дублікатах метричних книг парафії за 1840-1852 роки воно трапляється дванадцять разів,[3] а на памʼятнику односельцям, полеглим на війні, стоїть шістьма повними іменами й ще одними ініціалами.[1] Серед них - Хоменко Демʼян Григорович. По батькові те саме, ініціали на старому камені збігаються, імʼя інше, і це інша людина. Учитель із Бузови війни в селі не бачив: він уже сидів, коли ті, чиї імена стоять на камені, йшли на фронт.
Скільки років він устиг відпрацювати в небелицькій школі, довідник не каже. Це видно було б зі списків учителів самої школи або з районних відомостей народної освіти за 1930-ті.