Niebylica у реєстрі королівщин 1770 року

Найраніший відомий документ, що називає Небелицю на імʼя, - люстрація Рожівського староства 1766 року: «w dobrach miasteczku Rożowie y wsiach Nebylica, Sitniaki».^[2] Через чотири роки село записує податковий реєстр.^[1] «Summarjusz królewszczyzn w całej Koronie Polskiej» - реєстр усіх королівщин Корони, складений 1770 року й виданий друком Елігієм Пйотровським у Житомирі 1861-го, - подає Рожівське староство одним записом: «Miastecz. Rożow z wsiami Niebylica, Sitniaki Komorowka z Rudn. i Zmonowką». У сусідній колонці стоїть той, хто староство держить: «JW. Ignacego Cetnera Wojew. Bełzkiego». У третій - сума річної кварти, 3706 злотих 6 грошів.^[1]

Кварта це податок, а не дохід: чверть річного доходу староства, яку посесор щороку платив до коронного скарбу двома ратами, березневою й вересневою.^[2] На 1770 рік село вже має назву й стоїть поруч із Ситняками, Комарівкою з руднею і Зморівкою: «Komorowka z Rudn. i Zmonowką».^[1] Польський словник, переказуючи цей рядок, пише «Zmorówką».^[3]

Королівщина з 1764 року

Небелиця стоїть у записі часткою королівщини - державної землі, яку король віддає в держання.^[1] Королівщиною маєток став недавно: люстрація 1766 року пише, що Рожів із селами обернено з шляхетських маєтків на королівщину ще 1764 року.^[2] До того Рожів був маєтком Цетнерів; 1764 року Ігнацій Цетнер обміняв його на королівщини в Руському воєводстві, і державцем нового староства лишився він сам.^[3]

Після поділів Польщі староство знову визнали казенним. До 1840 року його віддавали в оренду різним особам, потім селяни платили оброк - у такому стані село й застає Похилевич 1864 року, у розділі про поселення відомства державних маєтностей.^[6]

Сторожка біля рудні

Євген Букет 2012 року, посилаючись на люстрацію Рожівського староства 1789 року, пише: Небелиця «закладена ... як сторожка біля рудні без назви до 1764 року».^[5] Посторінкової адреси на люстрацію стаття не подає.

Фразу статті можна прочитати двояко: що сторожку заклали ще до 1764 року або що до 1764 року вона стояла без назви.^[5] Твердо відомо одне: 1766 року люстрація Рожівського староства вже називає село на імʼя.^[2] Про сторожку відомо тільки з цього переказу 2012 року.^[5]

У сумарії 1770 року рудня записана при Комарівці: «Komorowka z Rudn.».^[1] Люстрація 1766 року так само пише «Komorowka z rudnią» і окремо рахує дохід зі спуску ставу «na rudni Komorowskiey».^[2]

Люстрацію 1766 року Букет теж згадує: за його словами, Борівка в ній «значиться як наново заселене» село.^[5] У двох переліках рожівських сіл цієї люстрації Борівки немає: обидва рази це Небилиця, Ситняки, Комарівка з руднею і Зморівка.^[2]

Наступний зріз, девʼятнадцять років по тому

Балінський і Ліпінський друкують склад староства за люстрацією 1789 року: містечко Рожів над Здвижем, замочок над ставом за дубовим частоколом, церква і два млини; посесор той самий Ігнацій Цетнер, воєвода белзький; села Nebylica, Komarowka, Sitniaki, Zmurówka і Borówka; дохід 17 847 злотих 23 гроші.^[4]

Між двома зрізами перелік ворухнувся: з нього зникла рудня при Комарівці й додалася Борівка.^[1][4] Похилевич наводить точнісінько список 1789 року, тобто склад староства в нього той самий, що в Балінського. Дохід староства за цією люстрацією, 17 847 злотих, він подає з відсилкою до «Старожитної Польщі» Балінського, том II, сторінка 527.^[6][4]

Розходяться довідники в іншому - у власниках. Похилевич веде староство через Немирича, Михаловського й князя Понінського.^[6] Люстрації 1766 і 1789 років і реєстр 1770 року називають посесором на ці роки одного Ігнація Цетнера.^[2][1][4]

Форма назви в документі - через «и»

Джерельне написання одне: Nebylica у люстрації 1766 року, Niebylica в сумарії 1770 року, Nebylica у Балінського.^[2][1][4] Польський географічний словник, переказуючи рядок сумарія, пише вже «Nebelicą».^[3]

Для пошуку. У польських виданнях село шукають латинкою й одразу кількома написаннями - Niebylica, Nebylica, Nebelica, Niebielica і форми на -y. Кирилиці в сумарії немає взагалі, а назва в друці розірвана переносом навпіл.^[1]

Про 1158 рік

Похилевич 1864 року згадує «древнюю Неблосскую волость» обережно, як чужу думку, і не називає ні року, ні князя.^[6] Рік 1158 та імʼя Ярополка Ізяславича дописала «Історія міст і сіл» 1971 року - уже без застережень, з одним лише «в літопису» замість адреси.^[7] Як здогад XIX століття став датою з іменем князя, розібрано окремо. Найраніша тверда згадка про Небелицю в доступних джерелах - люстрація Рожівського староства 1766 року.^[2]

Як ми це зʼясували: У 1864-му чужа думка, у 1971-му - рік і князь, Небелиця в довідниках, Небилиця в найдавніших паперах