Тринадцять років поспіль без жодної діри

Найбільше, що збереглося про живих у цьому селі, - церковні книги. Дублікати метричних книг Миколаївської церкви й два сповідні розписи дають разом щонайменше 1697 іменних записів за 1838-1852 роки: 1003 записи народжень, хрещень і смертей, 299 учасників шлюбів (близько півтори сотні вінчань) і 395 душ у сповідних.^[3][4] Сам покажчик налічує для Небелиці від 2443 до 2939 метричних записів, тож 1302 і числа, що з них виведені, метричного масиву можуть і не вичерпувати.^[3] Це найбільший іменний масив про село в доступних джерелах.^[4]

Метричний ряд іде суцільно, тринадцять років поспіль: 1840 - 57 записів народжень, хрещень і смертей, 1841 - 66, 1842 - 70, 1843 - 47, 1844 - 86, 1845 - 73, 1846 - 75, 1847 - 81, 1848 - 106, 1849 - 118, 1850 - 72, 1851 - 88, 1852 - 64.^[3] Жодного пропущеного року. У сусідніх Ніжиловичах той самий покажчик дає ряд із дірками.

Рік, якого в метриках немає, закриває сповідний розпис 1838 року - 377 записів; з розпису 1841-го покажчик дає лише 18 записів, хоча цей рік у метриках уже є.^[4]

Застереження до кожного з цих чисел

Поле місця в покажчику називає парафію, а не село. Доказ лежить на самому аркуші: Даніїл Голосюк записаний причтом як «деревни Боровки», а покажчик поставив йому те саме «Николаевская церковь, Небелица».^[1][3] За описом Похилевича 1864 року, до Миколаївської церкви були приписані ще Борівка й Комарівка.^[7] Тож серед 1697 записів є й боровчани.^[1]

Тобто читати це число треба як «1697 записів по парафії», а не «1697 небелицьких записів».^[1] Те саме стосується 362 прізвищ, 1302 і 395 записів покажчика й 46 прізвищних форм сповідних розписів.^[3][4]

Прізвища

1302 метричні записи покажчика за 1840-1852 роки дають 362 різних прізвища.^[3] Найчастіші - Ковальчук (50 записів), Захарчук (36), Гулак (32), Гура (32), Кошолап (29), Федоренко (29), Лутак (27), Сич (23), Ничипоренко (21), Борук (20), Маманчук (19), Терещук (19), Осадченко (18), Юрченко (17).

Користуватися цим переліком без чотирьох поправок не можна.^[3] Одне прізвище часто розсипане на кілька написань - Сич і Сыч і Сичь, Хоменко і Хоменок і Фоменок, Кривенко і Кривенок, Кошолап і Кошалап, - тому реальних родів помітно менше за 362. Жіночі форми покажчик тримає окремими рядками (Проворная, Лутачиха, Вышнячка, Старовойтючка, Осадченчиха), хоч це та сама родина. Частота тут це частота записів, а не людей: багатодітний двір дає десять рядків. І перелік може бути неповним: сам покажчик налічує більше метричних записів, ніж 1302, тому те, що прізвища немає в переліку, не доводить нічого.

Сповідні розписи 1838 і 1841 років дають ще 46 прізвищних форм, і частина з них написана не так, як у метричних книгах: Хомелок і Хоменко, Осаченко і Осадченко, Сичук і Сич, Кашалап і Кошолап.^[3][4] Чи за цими парами стоїть зросійщення прізвищ, самі документи не кажуть.

Що каже сам аркуш, а не покажчик

Метрична книга 1852 року, частина третя «О умершихъ», відкриває те, чого в покажчику немає взагалі. Село в ній записане як «Села Небылицы», через «ы», а селяни названі «казенными»: «Села Небылицы Казеннаго Крестьянина Карпа Миронова Захарчука сынъ Стефанъ», «Села Небылицы Казенный Крестьянинъ Прокопъ Леонтіевъ Старовойтюкъ».^[1]

Графа «Отъ чего умеръ» на тому самому аркуші: «отъ сухотъ», «отъ естественной», «отъ родовъ», «отъ черной болезни», «отъ простудной».^[1] За словами «отъ родовъ» стоїть Марія Яковлева Захарчук, дружина того самого Карпа, двадцяти трьох років.^[1] Місячний підсумок писано рукою: «Въ Апреле Месяце Умерло Мужеска пола три, Женска Два».^[1]

Сповідний розпис 1838 року читається дворами, і в ньому є дві речі, яких покажчик не переносить: вік кожної душі й три графи про говіння - хто був у сповіді й причасті, хто сповідався та не причастився, хто не сповідався взагалі (у дітей проти цієї графи стоїть «за малолѣтствомъ»).^[2] Двори видно цілими: «Павелъ Григоріевъ Осадченко - 59 / Жена Его Параскева Иоанова - 46 / Даніилъ Павловъ Осадченко - 29 / Жена Его Домникія Иосифова - 27», а поруч «Зять Павла Василій Емеліяновъ Забочный - 36 / Жена Его Хелена Павлова - 34».^[2] На сторінці 488 стоїть уже пʼятдесят перший двір.

Де ці книги лежать

Для пошуку. Метричні книги Небелиці за 1840-1851 роки це ЦДІАК, фонд 127, опис 1012, і справа в ньому на кожен рік своя.^[5] Сповідні розписи 1838 і 1841 років - у описі 1015 того самого фонду.^[6]

Перелік нижче це не весь масив, а вибірка з нього - 31 рядок: одинадцять народжень і двадцять записів про десять вінчань, бо наречений і наречена стоять у покажчику окремо. На кожен рік ряду припадає від одного до пʼятьох рядків - більше там, де в вибірку потрапило вінчання. Кожен рядок узятий із покажчика, не з аркуша, і кожен це про себе каже.^[3]

Шукати треба обома написаннями назви: у покажчику вона стоїть як «Небелица», а на папері причт пише «Небылицы» і «Небелицы».^[3][1][2]

Після 1852 року іменного покажчика вже немає, але картка, на якій лежать плівки 1840-1851 років, охоплює метричні книги всього Радомишльського повіту до 1917-го.^[5] Тобто пізніші книги, якщо вони там є, шукати доводиться за шифром, а не за прізвищем.