Тринадцять років поспіль без жодної діри
Найбільше, що збереглося про живих у цьому селі, - церковні книги. Дублікати метричних книг Миколаївської церкви й два сповідні розписи дають разом 1697 іменних записів за 1838-1852 роки: 1003 записи народжень, хрещень і смертей, 299 учасників шлюбів (близько півтори сотні вінчань) і 395 душ у сповідних.[3][4] Це найбільший іменний масив, який ми маємо на це село.
Метричний ряд іде суцільно, тринадцять років поспіль: 1840 - 57 записів, 1841 - 66, 1842 - 70, 1843 - 47, 1844 - 86, 1845 - 73, 1846 - 75, 1847 - 81, 1848 - 106, 1849 - 118, 1850 - 72, 1851 - 88, 1852 - 64.[3] Жодного пропущеного року. У сусідніх Ніжиловичах той самий покажчик дає ряд із дірками.
Рік, якого в метриках немає, закриває сповідний розпис 1838 року - 377 записів; розпис 1841-го додає ще 18 душ до вже наявного метричного року.[4]
Застереження до кожного з цих чисел
Поле місця в покажчику називає парафію, а не село. Доказ лежить на самому аркуші: Даніїл Голосюк записаний причтом як «деревни Боровки», а покажчик поставив йому те саме «Николаевская церковь, Небелица».[1][3] До Миколаївського приходу входили ще Борівка й Комарівка, тому серед 1697 записів сидять і їхні мешканці.
Тобто читати це число треба як «1697 записів по парафії», а не «1697 небелицьких записів». Те саме стосується 362 прізвищ, 1302 і 395 записів покажчика й 46 прізвищних форм сповідних розписів.
Прізвища
Метричні книги 1840-1852 років дають 362 різних прізвища на 1302 записи.[3] Найчастіші - Ковальчук (50 записів), Захарчук (36), Гулак (32), Гура (32), Кошолап (29), Федоренко (29), Лутак (27), Сич (23), Ничипоренко (21), Борук (20), Маманчук (19), Терещук (19), Осадченко (18), Юрченко (17).
Користуватися цим переліком без чотирьох поправок не можна.[3] Одне прізвище часто розсипане на кілька написань - Сич і Сыч і Сичь, Хоменко і Хоменок і Фоменок, Кривенко і Кривенок, Кошолап і Кошалап, - тому реальних родів помітно менше за 362. Жіночі форми покажчик тримає окремими рядками (Проворная, Лутачиха, Вышнячка, Старовойтючка, Осадченчиха), хоч це та сама родина. Частота тут це частота записів, а не людей: багатодітний двір дає десять рядків. І покриття неповне - за межами покажчика лишається щонайменше половина масиву, тому відсутність прізвища в переліку не доводить нічого.
Сповідні розписи 1838 і 1841 років дають ще 46 прізвищних форм, і в них добре видно українське закінчення, яке метрична книга 1840-х уже почала зросійщувати: Хомелок проти пізнішого Хоменка, Осаченко проти Осадченка, Сичук проти Сича, Кашалап проти Кошолапа.[4] Напрямок цієї зміни ми не доводили - самі написання стоять у документах саме так.
Що каже сам аркуш, а не покажчик
Метрична книга 1852 року, частина третя «О умершихъ», відкриває те, чого в покажчику немає взагалі. Село в ній записане як «Села Небылицы», через «и», а селяни названі «казенными»: «Села Небылицы Казеннаго Крестьянина Карпа Миронова Захарчука сынъ Стефанъ», «Села Небылицы Казенный Крестьянинъ Прокопъ Леонтіевъ Старовойтюкъ».[1]
Графа «Отъ чего умеръ» на тому самому аркуші: «отъ сухотъ», «отъ естественной», «отъ родовъ», «отъ черной болезни», «отъ простудной».[1] За словами «отъ родовъ» стоїть Марія Яковлева Захарчук, дружина того самого Карпа, двадцяти трьох років.[1] Місячний підсумок писано рукою: «Въ Апреле Месяце Умерло Мужеска пола три, Женска Два».[1]
Сповідний розпис 1838 року читається дворами, і в ньому є дві речі, яких покажчик не переносить: вік кожної душі й три графи про говіння - хто був у сповіді й причасті, хто сповідався та не причастився, хто не сповідався взагалі (у дітей проти цієї графи стоїть «за малолѣтствомъ»).[2] Двори видно цілими: «Павелъ Григоріевъ Осадченко - 59 / Жена Его Параскева Иоанова - 46 / Даніилъ Павловъ Осадченко - 29 / Жена Его Домникія Иосифова - 27», а поруч «Зять Павла Василій Емеліяновъ Забочный - 36 / Жена Его Хелена Павлова - 34».[2] На сторінці 488 стоїть уже пʼятдесят перший двір.
Де ці книги лежать
Для пошуку. Метричні книги Небелиці за 1840-1852 роки це ЦДІАК, фонд 127, опис 1012, і справа в ньому на кожен рік своя: 1840 - спр. 1983 і 1984, 1841 - 2039 і 2040, 1842 - 2102, 1843 - 2160-2164, 1844 - 2223, 1845 - 2292, 1846 - 2353 і 2355, 1847 - 2419, 1848 - 2490, 2491 і 2491а, 1849 - 2563, 2563а і 2563б, 1850 - 2625, 2625а, 2626 і 2627, 1851 - 2700, 2701 і 2702.[5] Сповідні розписи - опис 1015, справи 558 (1838) і 614 (1841).
Перелік нижче це не весь масив, а вибірка з нього - 31 рядок: одинадцять народжень і двадцять записів про десять вінчань, бо наречений і наречена стоять у покажчику окремо. На кожен рік ряду припадає від одного до пʼятьох рядків - більше там, де в вибірку потрапило вінчання. Кожен рядок узятий із покажчика й аркушем не звірений, і кожен це про себе каже.[3]
Шукати треба обома написаннями назви: у покажчику вона стоїть у сучасній формі, а на папері причт пише «Небылицы» і «Небелицы».[3][1]
Після 1852 року іменного покажчика вже немає, але плівки на тій самій картці доходять до 1917-го.[5] Тобто матеріал є, але шукати його доводиться за шифром, а не за прізвищем.