Три роки окупації, від яких лишилися дві справи

Німецька окупація тривала в Королівці з 1941 до 1944 року, і паперів від неї лишилося рівно стільки: один архівний фонд із двох справ. Це фонд Н-2102 Державного архіву Київської області, «Королівська сільська управа, с. Королівка Макарівського району Київської області», 1941-1944 роки.^[2]

Подвірна книга 1943 року

Картка фонду перелічує, що в ньому лежить: фрагмент протоколу пленуму сільського виконкому про відновлення роботи школи (травень 1944 року), подвірна книга і перепис населення с. Королівка (1943 р.), зведена відомість щодо перевірки паспортів, відомість обліку кількості худоби та землі у господарствах селян на 25 грудня 1943 року, реєстрація квитанцій на здавання мʼяса в заготівлю.^[2]

Подвірна книга перелічує не окремі події, а всі двори з людьми в них. Іншого документа такої природи по Королівці за весь XX вік не знайдено.

Замовляти його треба за фондом Н-2102, опис 1. У путівнику ARCHIUM фонд стоїть серед фондів окупаційної адміністрації, а не серед сільрад, тому пошук за словами «Королівська сільська рада» його не знаходить.^[2] Дві осторóги понад це. Перша: не зʼясовано, чи наведений склад документів описує одну справу з двох, чи обидві разом - опис 1 окремо ніхто не відкривав. Друга: у тому самому архіві є ще одна «Королівська сільська управа», фонд Н-2216, і вона належить Хабнівському району, тобто чужому селу.^[2]

Дві дати, які знає тільки табличка

Коли саме фронт стояв біля села, не сказано в жодному документі. Дві дати дає напис на братській могилі на кладовищі: 500 радянських воїнів, полеглих «в боях при обороні та визволенні села в липні 1941 року та листопаді 1943 року».^[3]

Другий памʼятник, у центрі села, з ним звіряти нема чим. Ми передивилися чотири знімки цього обʼєкта, і числа на ньому немає взагалі: ні на постаменті, ні на скульптурі, ні на огорожі не вибито ні 162, ні жодного року. Постамент несе чотири панелі, по два стовпці прізвищ з ініціалами на кожній^[1]. Отже число 162 береться з облікової картки, і опис файлів на Вікісховищі просто повторює її формулювання. Порахувати прізвища самим нам не вдалося: нижні рядки двох центральних панелей закриті вінками.

Це написи, а не документи, і підперті вони тільки самі собою. Книжкові видання цих дат не повторюють: «Історія міст і сіл» 1971 року про окупацію Королівки не пише зовсім і має єдиний воєнний рядок - 367 жителів нагороджено орденами й медалями за бойові заслуги.^[4] Вікіпедія додає ще два числа, 483 мобілізованих і 186 загиблих на полі бою, і виноски не дає на жодне з них.^[9]

Звідки взялися 186

Ті два вікіпедійні числа тепер мають друковане джерело, старше за статтю. Краєзнавчий нарис 2006 року подає їх разом і в одному абзаці: «коли почалася ВВВ 483 чоловіки з Королівки пішли на захист Батьківщини. 186 чоловіків Королівки та 29 з Ферми полягли смертю хоробрих на полі бою. 367 нагороджені орденами і медалями»^[10].

Нарис рахує саму Королівку окремо від Ферми: 186 і 29, разом 215 - число, якого не подає жодне інше джерело. Різниця між 162 і 186 від цього не зникає: облікова картка памʼятника в центрі села, звідки взялося 162, описує той-таки камінь у самій Королівці, і ці двадцять чотири людини лишаються непоясненими.

Доведеним 186 від цього не стає: нарис мовчить і про документ, і про рік підрахунку, і про те, кого сюди зараховано - мобілізованих із села чи його уродженців.

У тому самому абзаці - ще два факти, яких по Королівці не було ніде. 15 підпільників заарештовано і розстріляно окупантами - без імен, без дати й без жодної подробиці про саме підпілля^[10]. І 150 жителів вивезено на роботи до Німеччини - те саме число, яке через одинадцять років порахує за обласним архівом районна газета.

Сто пʼятдесят вивезених

Людей, вивезених із Королівки на примусові роботи до Німеччини, - 150. Число зведене за матеріалами обласного архіву й надруковане 2017 року таблицею по селах двох районів; автор підрахунку сам застерігає: «отримана нами цифра не остаточна і вона потребує уточнення».^[5] У тій самій таблиці Наливайківка має 200, Ніжиловичі 260, Липівка 125, Грузьке 120, Макарів 167, Бишів 160 - тобто Королівка стоїть посеред ряду, а не з краю.

Прізвищ при цьому числі таблиця не подає, і іменного списку вивезених із цього села ми поки не знаємо.

Те саме число - 150 - друкує й краєзнавчий нарис 2006 року, на одинадцять років раніше^[10]. Двома незалежними підрахунками їх вважати годі: газетну таблицю складено за обласним архівом, нарис джерела свого не називає взагалі, і цілком імовірно, що обидва тексти беруть число з тих самих післявоєнних зведень сільради.

Що було відразу після

Травнем 1944 року датовано протокол про відновлення роботи школи - той самий фрагмент, що лежить у фонді управи.^[2]

Того самого літа один королівець пішов під суд. Григорія Якимовича Шкоденка, 1892 року народження, колгоспника, 29 червня 1944 року засудив до десяти років Військовий трибунал військ НКВС Київської області; реабілітований 1992 року.^[6] За що саме - не сказано: поля для статті звинувачення у формулярі довідника немає взагалі, і воно порожнє в усіх двадцяти королівських записах. Роками війни з тих двадцяти датовані два, і другий - Федір Степанчук, засуджений 1942 року за те, що потрапив у полон; його запис розібрано на сторінці вироків 1937 року.

Сусіди по сільраді

Новомирівка і Ферма, що з тих часів і донині ходять при Королівці, мають у рішенні облвиконкому 1970 року власні позиції, і в обох це братські могили воїнів Радянської Армії за 1943 рік.^[7] Для Ферми на Wikimedia Commons заведено окрему категорію - братська могила 28 радянських воїнів.^[3] Хто шукає похованих у цій сільраді, має дивитися три адреси, а не одну.

Кого можна назвати на імʼя

Поіменно від цих трьох років у нас лишилася одна людина, і то тому, що вона сама все життя збирала спогади односельців. Сергій Михайлович Левченко, 1925 року народження, копав оборонні редути під Києвом, додав собі рік, щоб записатися в добровольці, при прориві з київського оточення 19 вересня 1941 року потрапив у полон, утік із пересильного табору й за кілька тижнів дійшов додому до Королівки.^[8]

Церкви, збудованої жителями 1857 року, після цих трьох років у селі вже не було, а нова має іншу присвяту.