Окупація 1941-1943 років і дві справи сільської управи

Німецька окупація тривала в Королівці з 1941 року до визволення села в листопаді 1943-го^[12], і паперів сільської управи від неї лишилося рівно стільки: один архівний фонд із двох справ. Це фонд Державного архіву Київської області «Королівська сільська управа, с. Королівка Макарівського району Київської області», 1941-1944 роки.^[2]

Подвірна книга 1943 року

Картка фонду перелічує, що в ньому лежить: фрагмент протоколу пленуму сільського виконкому про відновлення роботи школи (травень 1944 року), подвірна книга і перепис населення с. Королівка (1943 р.), зведена відомість щодо перевірки паспортів, відомість обліку кількості худоби та землі у господарствах селян на 25 грудня 1943 року, реєстрація квитанцій на здавання мʼяса в заготівлю.^[2]

Подвірна книга перелічує не окремі події, а всі двори з людьми в них. Іншого документа такої природи по Королівці за весь XX вік у доступних джерелах поки немає.^[2]

Для пошуку. Подвірну книгу замовляють у ДАКО за фондом Н-2102, опис 1; у путівнику ARCHIUM фонд стоїть серед фондів окупаційної адміністрації, а не серед сільрад.^[2] Не зʼясовано, чи наведений склад документів описує одну справу з двох, чи обидві разом, і що каже про це опис фонду, поки не встановлено. У тому самому архіві є ще одна «Королівська сільська управа», фонд Н-2216, і вона належить Хабнівському району, тобто чужому селу.^[2]

Дві дати на братській могилі

Дві дати дає напис на братській могилі на кладовищі: 500 радянських воїнів, полеглих «в боях при обороні та визволенні села в липні 1941 року та листопаді 1943 року».^[3]

Другий памʼятник, у центрі села, з ним звіряти нема чим. Ми передивилися чотири знімки цього обʼєкта, і числа на ньому немає взагалі: ні на постаменті, ні на скульптурі, ні на огорожі не вибито ні 162, ні жодного року. Постамент несе панелі з прізвищами й ініціалами в кілька стовпців^[1]. Число 162 стоїть у таблиці памʼяток у нарисах 2006 року, і опис файлів на Вікісховищі має те саме формулювання^[12]. Порахувати прізвища за цим знімком не можна: нижні рядки частини панелей закриті вінками^[1].

Обидві дати повторює таблиця памʼяток у нарисах 2006 року^[12]. «Історія міст і сіл» 1971 року про окупацію Королівки не пише зовсім і має єдиний воєнний рядок - 367 жителів нагороджено орденами й медалями за бойові заслуги.^[4] Вікіпедія додає ще два числа, 483 мобілізованих і 186 загиблих на полі бою, і виноски не дає на жодне з них.^[10]

Звідки взялися 186

Ті два вікіпедійні числа мають друковане джерело, старше за статтю. Краєзнавчий нарис 2006 року подає їх разом і в одному абзаці: «коли почалася ВВВ 483 чоловіки з Королівки пішли на захист Батьківщини. 186 чоловіків Королівки та 29 з Ферми полягли смертю хоробрих на полі бою. 367 нагороджені орденами і медалями»^[11].

Нарис рахує саму Королівку окремо від Ферми: 186 і 29, разом 215 - число, якого не подає жодне інше джерело. Різниця між 162 і 186 від цього не зникає: 162 у таблиці 2006 року стоїть при памʼятнику в самій Королівці^[12], і ці двадцять чотири людини лишаються непоясненими.

Доведеним 186 від цього не стає: нарис мовчить і про документ, і про рік підрахунку, і про те, кого сюди зараховано - мобілізованих із села чи його уродженців.

У тому самому абзаці - ще два факти, які без виноски подає й Вікіпедія^[10]. 15 підпільників заарештовано і розстріляно окупантами - без імен, без дати й без жодної подробиці про саме підпілля^[11]. І 150 жителів вивезено на роботи до Німеччини - те саме число, яке через одинадцять років порахує за обласним архівом районна газета. Про підпілля є кілька рядків і в нарисі про Сергія Левченка, надрукованому тією самою газетою 2017 року: його брат Іван восени 1942 року організував підпільну групу, а в червні 1943 року її членів викрили й заарештували; чи це ті самі пʼятнадцять, жоден із двох текстів не каже^[9].

Сто пʼятдесят вивезених

Людей, вивезених із Королівки на примусові роботи до Німеччини, - 150. Число зведене за матеріалами обласного архіву й надруковане 2017 року таблицею по селах двох районів; автор підрахунку сам застерігає про свій підсумок по двох районах: «отримана нами цифра не остаточна і вона потребує уточнення».^[6] У тій самій таблиці Наливайківка має 200, Ніжиловичі 260, Липівка 125, Грузьке 120, Макарів 167, Бишів 160 - тобто серед цих сусідів Королівка не з краю, а в усьому переліку таблиці її 150 шосте за величиною.

Прізвищ при цьому числі таблиця не подає, і іменного списку вивезених із цього села ми поки не знаємо.

Те саме число - 150 - друкує й краєзнавчий нарис 2006 року, на одинадцять років раніше^[11]. Двома незалежними підрахунками їх вважати годі: газетну таблицю складено за обласним архівом, нарис джерела свого не називає взагалі.

Що було відразу після

Травнем 1944 року датовано протокол про відновлення роботи школи - той самий фрагмент, що лежить у фонді управи.^[2]

Того самого літа один королівець пішов під суд. Григорія Якимовича Шкоденка, 1892 року народження, колгоспника, 29 червня 1944 року засудив до десяти років Військовий трибунал військ НКВС Київської області; реабілітований 1992 року.^[7] За що саме - не сказано: поля для статті звинувачення у формулярі довідника немає взагалі, тож статті не названо в жодному з двадцяти королівських записів. Роками війни з тих двадцяти датовані два, і другий - Федір Степанчук, засуджений 1942 року за те, що потрапив у полон під час фінської кампанії; його запис розібрано на сторінці вироків 1937 року.

Сусіди по сільраді

Новомирівка і Ферма, що щонайпізніше з 1971 року ходять при Королівці^[5], мають у рішенні облвиконкому 1970 року власні позиції, і в обох це братські могили воїнів Радянської Армії за 1943 рік.^[8] Для Ферми на Wikimedia Commons заведено окрему категорію - братська могила 28 радянських воїнів.^[3][12] Хто шукає похованих у цій сільраді, має дивитися три адреси, а не одну.

Кого можна назвати на імʼя

Найдокладніше джерела описують долю односельця, який згодом сам збирав матеріали про оборонні бої на Макарівщині^[9]. Сергій Михайлович Левченко, 1925 року народження, копав оборонні редути під Києвом, додав собі рік, щоб записатися в добровольці, при прориві з оточення, у яке захисників Києва взяли 19 вересня 1941 року, потрапив у полон, утік із пересильного табору й за кілька тижнів дійшов додому до Королівки. Нарис 2006 року називає ще першого голову комуни Терентія Саковича Степанчука, «якого в 1943 р. вбили фашисти»^[11]. Вікіпедія без виноски додає повішеного голову колгоспу Петра Івановича Шкоденка і закатованого Ничипора Прокоповича Зайця^[10].

Церкви, збудованої жителями 1857 року, у селі вже немає, а нова має іншу присвяту; Вікіпедія без виноски пише, що її збудували жителі під час окупації^[10].