Три роки окупації, від яких лишилися дві справи

Німецька окупація тривала в Королівці з 1941 до 1944 року, і паперів від неї лишилося рівно стільки: один архівний фонд із двох справ. Це фонд Н-2102 Державного архіву Київської області, «Королівська сільська управа, с. Королівка Макарівського району Київської області», 1941-1944 роки.^[1]

Для того, хто шукає в цьому селі рід, уся сторінка тримається на одному рядку в описі того фонду.

Подвірна книга 1943 року

Картка фонду перелічує, що в ньому лежить: фрагмент протоколу пленуму сільського виконкому про відновлення роботи школи (травень 1944 року), подвірна книга і перепис населення с. Королівка (1943 р.), зведена відомість щодо перевірки паспортів, відомість обліку кількості худоби та землі у господарствах селян на 25 грудня 1943 року, реєстрація квитанцій на здавання мʼяса в заготівлю.^[1]

Подвірна книга перелічує не окремі події, а всі двори з людьми в них. Метрика каже, хто того року народився, книга смертей - хто помер, а подвірна книга каже, хто в селі був. Іншого документа такої природи по Королівці за весь XX вік не знайдено.

Замовляти його треба за фондом Н-2102, опис 1. У путівнику ARCHIUM фонд стоїть серед фондів окупаційної адміністрації, а не серед сільрад, тому пошук за словами «Королівська сільська рада» його не знаходить.^[1] Дві осторóги понад це. Перша: не зʼясовано, чи наведений склад документів описує одну справу з двох, чи обидві разом - опис 1 окремо ніхто не відкривав. Друга: у тому самому архіві є ще одна «Королівська сільська управа», фонд Н-2216, і вона належить Хабнівському району, тобто чужому селу.^[1]

Дві дати, які знає тільки табличка

Коли саме фронт стояв біля села, не сказано в жодному документі. Дві дати дає напис на братській могилі на кладовищі: 500 радянських воїнів, полеглих «в боях при обороні та визволенні села в липні 1941 року та листопаді 1943 року». Другий памʼятник, у центрі села, називає з цих двох дат лише листопад 1943 року, і при ньому стоїть число 162 - односельці, що не повернулися з фронтів.^[2]

Це написи, а не документи, і підперті вони тільки самі собою. Книжкові видання цих дат не повторюють: «Історія міст і сіл» 1971 року про окупацію Королівки не пише зовсім і має єдиний воєнний рядок - 367 жителів нагороджено орденами й медалями за бойові заслуги.^[3] Вікіпедія додає ще два числа, 483 мобілізованих і 186 загиблих на полі бою, і виноски не дає на жодне з них.^[8]

Сто пʼятдесят вивезених

Людей, вивезених із Королівки на примусові роботи до Німеччини, - 150. Число зведене за матеріалами обласного архіву й надруковане 2017 року таблицею по селах двох районів; автор підрахунку сам застерігає: «отримана нами цифра не остаточна і вона потребує уточнення».^[4] У тій самій таблиці Наливайківка має 200, Ніжиловичі 260, Липівка 125, Грузьке 120, Макарів 167, Бишів 160 - тобто Королівка стоїть посеред ряду, а не з краю.^[4]

Прізвищ при цьому числі таблиця не подає, і іменного списку вивезених із цього села ми поки не знаємо.

Що було відразу після

Травнем 1944 року датовано протокол про відновлення роботи школи - той самий фрагмент, що лежить у фонді управи.^[1]

Того самого літа один королівець пішов під суд. Григорія Якимовича Шкоденка, 1892 року народження, колгоспника, 29 червня 1944 року засудив до десяти років Військовий трибунал військ НКВС Київської області; реабілітований 1992 року.^[5] За що саме - не сказано: поля для статті звинувачення у формулярі довідника немає взагалі, і воно порожнє в усіх двадцяти королівських записах.^[5] Роками війни з тих двадцяти датовані два, і другий - Федір Степанчук, засуджений 1942 року за те, що потрапив у полон; його запис розібрано на сторінці вироків 1937 року.^[5]

Сусіди по сільраді

Новомирівка і Ферма, що з тих часів і донині ходять при Королівці, мають у рішенні облвиконкому 1970 року власні позиції, і в обох це братські могили воїнів Радянської Армії за 1943 рік.^[6] Для Ферми на Wikimedia Commons заведено окрему категорію - братська могила 28 радянських воїнів.^[2] Хто шукає похованих у цій сільраді, має дивитися три адреси, а не одну.

Кого можна назвати на імʼя

Поіменно від цих трьох років у нас лишилася одна людина, і то тому, що вона сама все життя збирала чужу памʼять. Сергій Михайлович Левченко, 1925 року народження, копав оборонні редути під Києвом, додав собі рік, щоб записатися в добровольці, при прориві з київського оточення 19 вересня 1941 року потрапив у полон, утік із пересильного табору й за кілька тижнів дійшов додому до Королівки.^[7]

Церкви, збудованої жителями 1857 року, після цих трьох років у селі вже не було, а нова має іншу присвяту.