Вироки трійки УНКВС: четверо односельців з Королівки

3 серпня 1937 року трійка Управління НКВС по Київській області винесла смертні вироки чотирьом жителям Королівки: Василю Семеновичу Іванченку, 1887 року народження, який на той час тимчасово не працював; Михайлу Івановичу Міщенку, 1890 року, колгоспнику; Григорію Тимофійовичу Петрушенку, 1903 року, колгоспнику; Тимофію Овсійовичу Петрушенку, 1883 року, колгоспнику. Усіх чотирьох розстріляли 7 серпня. Місце поховання невідоме. Реабілітовано всіх 1989 року.^[2]

Того самого дня та сама трійка засудила одинадцятьох жителів Макарівського району - решта семеро жили в Маковищі, Колонщині, Зурівці, Северинівці, Улянівці й Фасовій.^[2] Королівка дала четверо з одинадцяти, більше за третину засуджених того дня. Стільки ж королівців за один день дає в цій книзі тільки 1 грудня 1937 року, і то з чотирнадцяти засуджених по району; 15 вересня з пʼятьох по району королівських двоє, 16 серпня з трьох - двоє, 28 грудня з десяти - один.

Чого джерело не говорить. Статті звинувачення в цьому виданні немає взагалі жодної - і не лише в королівських записах. Рядок «ст.» з номером не трапляється в макарівському розділі книги (друковані сторінки 512-557) жодного разу: формуляр видання такого поля просто не має.^[2] Тому за що саме засудили цих чотирьох, із наявного джерела не встановлюється. Немає в записах і номера архівно-слідчої справи, тож питання, чи була це одна групова справа на чотирьох односельців, чи чотири окремі провадження, зведені в один день, лишається відкритим.

По батькові Григорія Тимофійовича збігається з імʼям Тимофія Овсійовича, і обох засуджено того самого дня. Родинного звʼязку книга не називає, і без метричного запису це здогад, а не факт.

Як це виглядало в газеті

Через місяць після страти, 8 вересня 1937 року, обласна газета надрукувала «Уроки Макарова» - велику викривальну статтю про район, у якій понад два десятки людей району названо на прізвище. Королівці там відведено одне речення: «у селі Королівка голова колгоспу Савченко припустив до загибелі 6 гектарів пшениці, на яких урожай досягав не менше 20 центнерів».^[1]

Цю втрату стаття наводить прикладом до слів «Район доведений до глибокого прориву».^[1] Хто такий Савченко, стаття не каже - ні імені, ні по батькові; серед двадцяти королівських записів мартиролога репресованих його немає.^[2] Що з ним було далі, невідомо.

Стаття не пояснює тих чотирьох вироків і не згадує жодного з розстріляних. Вона показує інше: через місяць після страти обласна газета називала винних у районі поіменно.^[1]

Одинадцять ініціалів із краєзнавчої книжки

Той самий 1937 рік описує й районний краєзнавчий том 2006 року, і описує по-своєму: «шукали "ворогів народу" і чомусь знаходили в основному серед колгоспників». Далі йде список - одинадцять прізвищ самими ініціалами. На строки, за нарисом, засуджено М.М. Іванченка, О.А. Клокуна, У.П. Левченка, К.М. Сидоренка, Г.А. Шкоденка «та інших», а до розстрілу - В.О. Іванченка, С.І. Міщенка, М.І. Міщенка, Е.Г. Письмака, Т.О. Петрушенка і Д.П. Шкоденка^[3].

З двадцятьма королівськими статтями книги репресованих перелік сходиться в девʼяти прізвищах з ініціалами з одинадцяти; Письмак у нарисі Е.Г., у книзі Єлисей Гнатович.^[3][2]

Сходяться восьмеро, і з тією самою мірою покарання. Серед розстріляних нарис називає М.І. Міщенка, Т.О. Петрушенка, С.І. Міщенка й Е.Г. Письмака, і в книзі є королівські статті на Михайла Івановича Міщенка й Тимофія Овсійовича Петрушенка, засуджених до розстрілу 3 серпня 1937 року, Степана Івановича Міщенка, засудженого до розстрілу 28 грудня 1937 року, та Єлисея Гнатовича Письмака, уродженця Королівки, що жив у Києві, засудженого до розстрілу 3 травня 1938 року.^[3][2] Серед тих, хто за нарисом дістав строк, стоять У.П. Левченко, О.А. Клокун, Г.А. Шкоденко й К.М. Сидоренко, і книга дає Ульянові Павловичу Левченку й Олександрові Аврамовичу Клокуну по десять років від трійки 1 грудня 1937 року, Григорію Ананійовичу Шкоденку вісім років від трійки 4 грудня 1937 року, а Карпові Михайловичу Сидоренку пʼять років 13 вересня 1937 року, але від Київського обласного суду, а не від трійки, як пише нарис.^[3][2]

Не сходяться двоє засуджених 3 серпня. Ні Василя Семеновича Іванченка, ні Григорія Тимофійовича Петрушенка, засуджених до розстрілу того самого дня, у списку нарису немає: Іванченко там стоїть з іншим по батькові (В.О.), а другого Петрушенка немає взагалі^[3][2].

Ще двоє розходяться з книгою. Д.П. Шкоденка нарис ставить серед розстріляних, а в книзі Давида Петровича Шкоденка, королівського колгоспника, 15 вересня 1937 року трійка засудила до десяти років позбавлення волі. М.М. Іванченка серед двадцяти королівських статей книги немає: Іванченки там - Василь Семенович, Мотря Юріївна й Терентій Гордійович.^[3][2]

Нарис не називає дати вироку жодному, і ті з його розстріляних, кого книга теж засуджує до розстрілу, засуджені в різні дні: 3 серпня і 28 грудня 1937 року та 3 травня 1938 року.^[3][2]

Ширший контекст по селу

Двадцять статей макарівського розділу називають Королівку, і 3 серпня 1937 року - не єдиний їхній день.^[2] Ульяна Павловича Левченка, 1898 року народження, колгоспника, трійка засудила 1 грудня 1937 року до десяти років; він помер в увʼязненні 17 листопада 1947 року, місце поховання невідоме. Дмитра Єфремовича Сидоренка, 1891 року народження, голову сільської ради, судила не трійка, а Київський обласний суд - 23 березня 1937 року, три роки; реабілітований 1992 року. Чотирнадцять із двадцяти записів по селу - колгоспні: одинадцятеро колгоспників, дві колгоспниці - Мотря Іванченко й Одарка Шкоденко - і зоотехнік колгоспу Яків Левченко.

Окремо від усього цього стоїть Федір Терентійович Степанчук, 1914 року народження, уродженець Королівки, лейтенант, командир роти 449-го стрілецького полку 144-ї стрілецької дивізії. Особлива Нарада при НКВС СРСР засудила його 15 червня 1942 року до позбавлення волі на період війни - за те, що потрапив у полон під час фінської кампанії. Звільнений 15 лютого 1946 року, реабілітований 1958-го.^[2] Це єдиний королівський запис книги, де названо, за що засуджено.