Левченко Сергій Михайлович

1925 - ?, краєзнавець

Народився 1925 року в Королівці, вчився в місцевій школі. Після восьмого класу вступив до Київського педагогічного училища, але навчання не закінчив - почалася війна.^[1]

У складі студентських батальйонів він копав оборонні редути навколо Києва. Коли фронт підійшов до міста, вирішив іти воювати, а по віку не проходив і при записі в добровольці додав собі рік.^[1] За роком народження йому було пʼятнадцять або шістнадцять.

Далі оборона Києва і 19 вересня 1941 року - день, коли захисників столиці замкнули в оточення. При спробі прориву Сергій Левченко потрапив у полон і опинився в пересильному таборі для військовополонених дулаг № 160, «Хорольська яма». Звідти він із кількома товаришами утік, у найближчому селі переодягнувся і за кілька тижнів дійшов додому, до Королівки.^[1]

Те, чим він займався решту життя

З війни, з якої він утік один раз, Левченко не вийшов уже ніколи - але повернувся до неї з іншого боку. Він став пошуковцем і краєзнавцем: розшукував учасників боїв 1941 року на Макарівщині, листувався з ними, збирав спогади. Після нього лишилося девʼятнадцять папок листів - написаних ним і адресованих йому, - і три рукописи спогадів про бої 171-ї стрілецької дивізії, які зберігаються в районному музеї.^[1] Він був відповідальним секретарем «Книги Памʼяті» у Макарівському районі.^[1]

Пошук дав йому карту: він установив місця найзапекліших боїв 1941 року на теренах району і, за словами дружини Ніни Яківни, збирався поставити памʼятник на кожному з них. Устиг один - між селами Липівка і Королівка.^[1]

Дати смерті нарис не називає, як не називає й того, коли саме він почав шукати. Про самого Сергія Левченка відомо рівно стільки, скільки встигла записати про нього людина, яка робила те саме, що й він: його біографію досліджувала Діна Свиридівна Нетреба, керівниця шкільного гуртка «Пошук».^[1]