Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Левченко Сергій Михайлович
1925 - 2002, краєзнавець
Народився 1925 року в Королівці, вчився в місцевій школі. Після восьмого класу вступив до Київського педагогічного училища, але навчання не закінчив - почалася війна.[1]
У складі студентських батальйонів він копав оборонні редути навколо Києва. Коли фронт підійшов до міста, вирішив іти воювати, а по віку не проходив і при записі в добровольці додав собі рік.[1] За роком народження йому було пʼятнадцять або шістнадцять.
Далі оборона Києва і 19 вересня 1941 року - день, коли захисників столиці замкнули в оточення. При спробі прориву Сергій Левченко потрапив у полон і опинився в пересильному таборі для військовополонених дулаг № 160, «Хорольська яма». Звідти він із кількома товаришами утік, у найближчому селі переодягнувся і за кілька тижнів дійшов додому, до Королівки.[1]
Те, чим він займався решту життя
Левченко став пошуковцем і краєзнавцем: розшукував учасників боїв 1941 року на Макарівщині, листувався з ними, збирав спогади. Після нього лишилося девʼятнадцять папок листів - написаних ним і адресованих йому, - і три рукописи спогадів про бої 171-ї стрілецької дивізії, що потрапили до районного музею завдяки його пошукам.[1] Він був відповідальним секретарем «Книги Памʼяті» у Макарівському районі.[1]
Він установив місця найзапекліших боїв 1941 року на теренах району і, за словами дружини Ніни Яківни, збирався поставити на цих місцях памʼятники. Устиг один - між селами Липівка і Королівка.[1]
Помер Сергій Левченко 2002 року; дня й місяця нарис не називає.[1] Раніше тут стояло, що нарис не подає й року смерті.
Нарис про нього 2017 року написав директор Макарівського районного історико-краєзнавчого музею Віталій Гедз. За основу він узяв дві публікації Діни Свиридівни Нетреби, донедавна керівниці гуртка «Пошук» Макарівського центру творчості дітей та юнацтва імені Д. Туптала, і доповнив їх матеріалами музею.[1]