Церква святителя Миколая, збудована жителями 1857 року

1857 року жителі Королівки збудували нову деревʼяну церкву в імʼя святителя Христова Миколая. Землі й причту їй не дали, тому церква вважалася приписною, а богослужіння в ній правили «чрезъ двѣ недѣли въ третью», тобто раз на три тижні.^[1]

Королівка лежала за пʼять верст від Липівки й належала до Липовського приходу.^[1] Тому записи королівців варто шукати й у книгах Липовського приходу.

В описі метричних книг храмів Київської губернії стоїть справа за 1864 рік, підписана як «метрична книга церкви св. Миколая с. Королівка Київського повіту» - єдина з двадцяти трьох справ опису, що згадують Королівку, де і повіт, і посвята сходяться з тим, що записав Похилевич; решта двадцять дві - книги церкви св. Михаїла с. Королівка, записаної разом із селами Васильківського повіту.^[3][1] Волості опис не показує, тож поки що це найкращий кандидат, а не встановлений факт.

Дзвін із болота - інша подія, не ця

За виданням Похилевича 1864 року, за сімнадцять років до будівництва, 1840 року, біля села в болоті знайшли давній дзвін, і Похилевич наводить його як свідчення, що церква в Королівці колись уже стояла.^[1] Дві дати легко злипаються: стаття у Вікіпедії в одному абзаці відносить знахідку до 1840 року, а в іншому - до 1857-го, того самого, що й будівництво.^[4] У Похилевича у виданні 1864 року обидві дати стоять поруч і означають різні речі: 1840 - рік знахідки, 1857 - рік будівництва.^[1] Видання 1887 року датує знахідку дзвона вже 1857 роком, тим самим, що й будівництво.^[2]

Видання 1887 року додає, що дзвін свідчив про церкву в Королівці «при монахахъ» і що церкву 1857 року жителі збудували «по глухой памяти» про неї.^[2] Жодне з двох видань не датує самого дзвона, не описує його і не каже, куди він подівся.^[1][2] У XVIII столітті, Королівка, за Похилевичем, належала Овруцькому базиліанському монастирю.^[1]

Як ми це зʼясували: Три прізвища й два роки тримаються на одній виносці