Власник, якого немає в жодному джерелі
Газета приписує краєзнавцеві XIX століття цілий список власників села й два роки. У прочитаній зі скану статті немає нічого з цього - жодним словом.
Найпоширеніший спосіб, у який хибний факт набуває ваги, - посилання на поважне джерело, у якому цього факту немає.
Тут ми впіймали такий випадок цілком, від початку до кінця.
Що каже газета
Районна газета 2012 року розповідає історію володіння селом: називає рід Харлінських, згадує Шашкевича й Тишкевича, дає роки 1643 і 1679 - і посилається на Похилевича.[2]
Виглядає солідно: краєзнавець XIX століття, який працював із церковними документами, - саме те джерело, якому в цих краях вірять.
Що каже сам Похилевич
Ми прочитали його статтю про це село зі скану видання 1864 року.[1]
У ній немає нічого з переліченого. Ні Харлінських, ні Шашкевича, ні Тишкевича, ні року 1643, ні року 1679 - жодним словом.
Тобто газета приписала краєзнавцеві те, чого він не писав. Найімовірніше не зумисне: так буває, коли в тексті два джерела йдуть поспіль, а виноска лишається одна - на те, що поважніше.
Прізвище, під яким немає нічого
Далі ми взялися за саме прізвище «Шашкевич» - раптом воно є деінде, і газета просто переплутала, на кого послатися.
Перебрали всі книжкові й довідкові джерела, які маємо по цьому кущу сіл: довідник 1900 року, краєзнавчі книжки, адміністративні довідники 1940-х, підшивки районної газети. Жодного разу. Хто це, коли купив село й за яким документом - не сказано ніде.
Це не доводить, що такої людини не було. Це доводить інше: твердження висить ні на чому, і ланцюг, яким його можна було б перевірити, обривається на самій газеті.
Як виглядає ланцюг, коли його розкласти
Ланцюг тут короткий, і в цьому вся річ.
Газета 2012 року - єдине місце, де ці власники й ці роки взагалі названі. Далі йдуть тексти, які переказують газету: спершу довідкові статті, потім енциклопедичні описи, потім усе інше. Кожен наступний посилається на попередній, а перший посилається на Похилевича, у якого цього немає.
Виходить фігура, знайома по багатьох селах: зовні ланцюг довгий, а опор у ньому нуль. Порахувати джерела недостатньо - треба дійти до кінця ланцюга й подивитися, що там.
Тут кінець ланцюга виявився порожнім.
Найгірший наслідок: дата, яка стала «роком заснування»
Звідси ж у краєзнавчий обіг пішов 1643 рік - як рік заснування села. Далі його підхопили енциклопедичні описи: «засноване в найближчі після 1643 року роки».
Але 1643 - це рік із того самого списку власників, який ми щойно не знайшли в джерелі. У книзі памʼяті натомість стоїть обережніше: «село виникло в XVII столітті».[3]
Тобто дата, яку сьогодні цитують як рік заснування, зʼявилася з переказу про власника, якого не знає жодне джерело.
Чого ми не довели
Ми не спростували, що Шашкевич існував, і не встановили, коли село засноване. Довести перше може акт купівлі-продажу або інвентар маєтку в гродських чи земських книгах Київського воєводства; довести друге - той самий документ, на який спиралася газета, якщо його колись назвуть.
Тому на сторінці села першою датою стоїть не 1643 рік, а найраніша згадка, яку ми справді прочитали в джерелі. Село від цього не молодшає: воно рівно таке старе, як було. Молодшає лише те, що ми про нього можемо довести.