Оксененко Євдокія Тимофіївна
1892 - ?, колгоспниця
Читати й писати вона не вміла.[2] У сорок пʼять років була колгоспницею у Великому Карашині, де й народилася. 16 серпня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила її до десяти років позбавлення волі. Реабілітована 1989 року.
Про страчених довідник подає дату виконання вироку. Про засуджених до строку не подає нічого: де вона його відбувала, чи дожила до кінця, чи повернулася до села - не сказано.[2] Наступна дата в її статті - 1989 рік, реабілітація, через пʼятдесят два роки після вироку.
Двоє Тимофієвих дітей
Крім Євдокії, у списку померлих від голоду 1932-1933 років стоїть ще один Оксененко: Мефодій Тимофійович.[3] Одне село й одне по батькові, а між голодом і її вироком пʼять років.
Брат і сестра - це найпростіше пояснення, але не доведене, і на рідкісність прізвища тут спертися не вийде: на памʼятнику воїнам-односельцям того самого села Оксененків пʼять позицій.[1] Підтвердити родинний звʼязок можна метричним записом, а метричних книг карашинської Троїцької церкви ми не читали.