Двоє з Великого Карашина, пʼятеро з Малого

Обидва вироки винесла трійка при УНКВС по Київській області, і між ними шість днів. 16 серпня 1937 року - Євдокії Тимофіївні Оксененко, неписьменній колгоспниці, десять років позбавлення волі. 22 серпня - Іванові Григоровичу Богдану, який на той час ніде не працював, розстріл; вирок виконали 4 вересня.^[1] Реабілітували обох 1989 року.

Одноденної хвилі по селу не було, і це видно з дат

У макарівському розділі тому чимало розстрілів припадає на два вересневі дні 1937 року, і здається, ніби район вимели за одну ніч.

Дати кажуть інше. 4 вересня в районі страчено двох, і з нашого села серед них один - Богдан.^[1][2] 13 вересня страчено пʼятьох, і з Великого Карашина серед них жодного. Обидва «карашинці» того дня - з Малого Карашина, а це окреме село, що стоїть за півверсти вище по Здвижу: друге видання Похилевича вперше ділить обидва Карашини числом, даючи ревізькі душі й землю окремо по кожному.^[3]

Сусіднє село втратило більше

З Малого Карашина том називає пʼятьох: Андрій Сергійович Бичок і Данило Юхимович Лопата, розстріляні 13 вересня 1937 року; Марко Прохорович Богданчук, розстріляний 4 вересня 1937-го; священник Сергій Омелянович Романовський, який жив у Василькові, розстріляний 22 березня 1938 року; Михайло Петрович Кадикало, уродженець Львівщини, - десять років за рішенням Особливої Наради при НКВС СРСР від 2 листопада 1937 року.^[2] Один із цих пʼятьох потрапив у макарівський розділ не через народження: Кадикало народився в селі Мистичі на Львівщині, а в Малому Карашині жив. Романовський у селі народився, а жив у Василькові.

Двох Іванів Богданів у цьому селі розрізняє тільки по батькові

Розстріляний 1937 року - Богдан Іван Григорович.^[1] У мартирологу голоду стоїть Богдан Іван Федорович.^[4] Село те саме, імʼя й прізвище ті самі, різниця в одному слові, і зводити цих двох в одну людину не можна.

Перелік нижче має ще один рядок, старший за обидва вироки: колгоспник Гнат Кисленко, висланий за межі України 26 жовтня 1932 року.^[1] Він стоїть у тому самому томі й у тому самому селі, але його історія належить не терору 1937 року, а голодному 1932-му.