Кисленко Гнат Степанович
1903 - ?, колгоспник
У серпні 1932 року голова карашинського колгоспу імені Чубаря Тужик склав орієнтовний розподіл прибутків за рік і довів його до людей: якщо колгосп виконає план контрактації, то лишиться без посівного фонду, а колгоспники не отримають на трудодень нічого.[2] Колгоспник Гнат Кисленко, двадцяти девʼяти років, сказав на це прилюдно, що коли їхня праця не буде оплачуватись, то й ходити в колгосп на роботу непотрібно.
За цей виступ його заарештували.[2] 26 жовтня 1932 року Особлива Нарада при Колегії ДПУ УСРР вислала його за межі України на три роки.[1] Тієї самої осені в селі зʼявилися перші опухлі.[3] Реабілітований 1989 року.[1]
У Великому Карашині Кисленко не народився: він з Костівців Коростишівського району, а сюди прийшов жити й працювати в колгоспі.[1] Освіта початкова.
Тюрма чи висилка: джерела кажуть різне
Краєзнавчий нарис 2006 року, який зберіг слова Кисленка, закінчує їх історію так: «за свій виступ Кисленко був заарештований і отримав 3 роки тюремного увʼязнення».[2] Том «Реабілітованих історією» пише інакше: виселений на три роки за межі України.[1]
Це не одне й те саме. Увʼязнення означає табір або тюрму з конвоєм і строком; виселення означає, що людину везуть за адресою за межами республіки й вона там живе під наглядом. Ми беремо том, бо він переказує ухвалу Особливої Наради, а нарис переказує районну газету через сімдесят років по тому.[1][2] Обидві версії стоять поруч, бо остаточно перевірити їх можна лише за архівно-слідчою справою.
Три роки мали скінчитися 1935 року
Куди його вивезли, чи дожив він строк і чи повернувся до Великого Карашина - жодне з двох джерел не каже. Ні дати смерті, ні місця, ні родини Кисленка ми не знаємо. Прізвище більше не трапляється в цьому селі: ні серед шістдесяти девʼяти позицій мартирологу Голодомору,[3] ні серед репресованих 1937-1938 років.[1]