Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Хитриченко Іван
«Історія міст і сіл» називає його двічі, у двох різних статтях одного тому. На сторінці про Макарівську Буду - як того, хто очолював у селі підпільну групу в роки окупації. На сторінці про сусідню Кодру, двома сторінками раніше, - як командира партизанського загону.[1]
Кодра, до якої ходили на роботу
Кодра це селище за пʼять кілометрів, куди щодня ходили на роботу жителі Буди: там був склозавод, торфорозробки й лісництво, і саме ці місця роботи стоять у графах їхніх актів про смерть 1933 року.
У 1943 році в районі селища базувалися зʼєднання Сидора Ковпака й Михайла Наумова, а 10 березня 1943 року там відбувся бій, після якого, за тим самим виданням, «фашисти дощенту спалили селище, а всіх жителів, включаючи немовлят і жінок, які не встигли піти з партизанами, розстріляли й спалили».[1]
Це одна з двох версій. «Нариси з історії Макарівського району» датують спалення не березнем, а 24 квітня 1943 року, і кажуть, що розстріл тоді скасували, а людей погнали колоною на Київ: «жодного кодрянця не було розстріляно».[4] Розходяться і дата, і головне - чи гинули тоді люди. Обидві версії розібрано на сторінці бою за Кодру.
Чи були підпільна група в селі на триста душ і партизанський загін у сусідньому промисловому селищі однією мережею, джерело не каже. Воно каже лише, що обома керувала людина з тим самим прізвищем та ініціалами.
Що про нього невідомо
Майже все. Рік і місце народження не подають ні «Історія міст і сіл», ні «Нариси з історії Макарівського району», ні книжка Євгена Букета про Комарівку 2004 року.[1][4][5] Із цих книжок про те, що було далі, пише лише остання: «І.О. Хитриченко», командир Радомишльського загону, у травні 1943 року став начальником штабу з організації партизанського руху Київщини, а потім його «заарештували і позбавили волі на 10» років; «реабілітовані були вже у 1954 році».[5] Що це той самий чоловік, що командував у Кодрі, книжка прямо не каже; збігаються прізвище й ініціали, книжка робить його начальником штабу партизанського руху Київщини, а «Нариси» пишуть про Київське зʼєднання під його командуванням у кодрянських лісах.[4]
Більше подає стаття української Вікіпедії «Хитриченко Іван Олександрович». За нею, він народився 1903 року у Веприні Радомисльського повіту, і день народження стаття називає двічі по-різному: 23 березня і 25 жовтня; 1954 року його звільнили й повністю реабілітували; помер він 19 грудня 1989 року в Києві, а в Кодрі діє музей його імені.[3] Для народження, реабілітації й музею стаття посилань не дає.
Розходяться навіть у по батькові. «Історія міст і сіл» двічі пише «І. О. Хитриченко»,[1] і ті самі ініціали, «І.О.», дають нарис про Кодру в «Нарисах з історії Макарівського району» 2006 року[4] та книжка Євгена Букета про Комарівку 2004 року.[5] Окрема стаття Вікіпедії про нього самого пише «Іван Олександрович»,[3] а «Іван Андрійович» стоїть у статті Вікіпедії про Макарівську Буду,[2] яка переказує один нарис із тих самих «Нарисів».
Нарис Н. Ащенко про Макарівську Буду в тих самих «Нарисах з історії Макарівського району» пише: «В 1941-1943 рр. в селі діяла підпільна організація на чолі з Іваном Андрійовичем Хитириченком».[4] Це та сама книжка, на яку покликається Вікіпедія, тобто нового свідка тут не додалося: «Андрійович» походить з одного друкованого нарису 2006 року, тоді як нарис про Кодру в тій самій книжці пише «І.О.». Прізвище той самий рядок подає через зайве «и», «Хитириченком»; це друкарська помилка тому, і рахувати її за третю форму прізвища не варто.
Шукати треба в особовій справі підпільника в обласному партархіві або в списках партизанських загонів Київщини в ЦДАГО України.