Чиї «Jurewicze» в позові 1618 року?
· Юрів
Стаття 2016 року зняла з Юрова легенду про 1515 рік і дала селу нову першу згадку: позов 12 червня 1618 року про людей із добр «Jurewicze». У самому записі повіту не названо, відповідачі мали маєток над Здвижем, а інші записи того самого тому про тих самих власників повіт називають.
Юрів над річкою Здвиж на Макарівщині має в друкованій літературі дві перші згадки, і між ними століття. Старша, 1515 рік, тягнеться від Похилевича 1864 року. У статті про Юрів він записав її як чужу думку, а у виносці до Коростишева сам допустив, що Ірово може бути Юровом над Здвижем.[13] Молодша, 12 червня 1618 року, зʼявилася 2016 року в науковому журналі «Краєзнавство» і стала на місце старшої.[12] Під другою датою стоять номер тому й сторінки.
Легенда, яку замінили
Про 1515 рік коротко. Лаврентій Похилевич 1864 року записав чужу думку, «по мнѣнію нѣкоторыхъ»: Юрів це давнє Ірово Олевської волості з листа Євстафія Дашковича 15 червня 1515 року. І дописав у виносці: «если это не Юровъ надъ рѣкою Здвижемъ».[13] «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року пишуть, що «ряд істориків схильні вважати» так само, і стають на їхній бік: «Не довіряти Дашкевичу немає підстав».[15] «Національна книга памʼяті» 2008 року, кн. с. 528, подає 1515 рік уже без жодного застереження.[16]
Євген Букет 2016 року в статті про датування сіл Макарівського району назвав джерело легенди на імʼя і закрив її: «Насправді Іров знаходився на річці Уборті».[12] А замість неї дав інше: «Перша відома згадка про Юрів датується 12 червня 1618 року».[12] Того дня Миколай Харлінський позивався до Галшки з Гулевичів і Міхала Лозки: ті наслали людей із добр «Юревичі» на його землі Хвойники.[12] Люди напали на корчму «Рашів» і забрали звідти до Рожева потаж.[12] Посилання точне: «Źródła dziejowe», том XXI, Варшава, 1894, сторінка 281.[12]
Сторінка 281
Том існує, сторінка теж. Над записом стоїть колонтитул «1618 WOJEW. KIJOWSKIE. 281», під 12 червня читається позов так, як його переказав Букет: «o nasłanie ludzi z dóbr Jurewicze na grunta pow. dóbr Chwojniki, napad na karczmę zw. Raszow i potażu do dóbr swoich Rożewo zabranie» (про насилання людей із добр Юревичі на ґрунти позивачевих добр Хвойники, напад на корчму, звану Рашів, і забрання потажу до своїх добр Рожева).[1]
Усе сходиться. Рік той, сторони ті, корчма та, Київське воєводство в колонтитулі. І є Рожів. Два наступні записи «temi sam. stron.», між тими самими сторонами, називають добра Лозок: Zahale і Rożew.[1] Рожів над Здвижем, сусід Юрова, справді належав цій родині.[2][12] Той самий том 1602 року пише про Стефана Лозку і «dóbr jego Rożajewa».[2] Букет у тій самій статті називає Василя Лозу 1574 року власником Рожева, а під 1636 роком пише, що Міхал Лозка «наслав підданих рожівських на ґрунти карашинські під річкою Здвиж».[12] Тобто відповідачі 1618 року мали маєток просто над Здвижем, і потаж поїхав саме туди.[1] Докладніше про цей маєток - на сторінці Рожева.
Є навіть прізвище, яке виглядає містком через століття: ревізькі казки 1795 року записують Юрів за шляхтичем Харлінським.[11] Але в позові 1618 року Харлінському належать Хвойники, куди нападники прийшли, а Юревичі стоять у гнізді відповідачів.[1] Похилевич 1887 року пише, що 1749 року маєток Карашина, до якого належав і Юрів, тримали Сапєги, і лише «послѣ нихъ» Харленські.[14] Сусідами Рожева Харлінські були й раніше: Букет у тій самій статті пише про розмежування земель 1574 року між Василем Лозою, власником Рожева, Богушами Гулькевичами і Харлінськими, власниками Бишева.[12] Спорідненості Миколая Харлінського з власником Юрова 1795 року не показує жодне джерело.[14][11]
А в самому записі на с. 281 повіту при Jurewicze не названо.[1] Рожів доводить, що Лозки мали землю над Здвижем, але не доводить, що там лежали їхні Юревичі.
Сторінка 234
Той самий том, сторінка 234, той самий 1618 рік. Ті самі дві родини, тільки навпаки: тепер позивають Галшка з Гулевичів і син Міхал Лозки, а відповідають Миколай і Галшка Харлінські. Лозки вимагають видати підданих, що втекли «z dóbr Jurewicze, Nebytow i Kozie Łozy, w pow. mozyr. leż, do dóbr pozw. Fojniki» (з добр Юревичі, Небитів і Козі Лози, що лежать у Мозирському повіті, до добр відповідачів Фойники), а запис тут же пояснює, що Фойники це Новий Харлеж.[3]
Ось і повіт. Юревичі Лозок лежать у Мозирському.
Так само каже кожен запис тому, де повіт при них названо. 1609 року Стефан Лозка позивається «o podd. ze wsi Jurewicz», «w pow. mozyr. leż.»,[5] і вдруге того самого року «o poddanych ze wsi pow. Jurewicz, w pow. mozyrskim».[6] 1624 року Галшка Гулевичівна Лозчина з сином Міхалом шукає підданих «ze wsi Jurewicze, w pow. mozyrskim, leżącej»[7] і ще раз «z dóbr Jurewicze, w pow. mozyrskim».[8] Жоден запис тому не кладе Юревичі Лозок у Київський повіт чи над Здвиж.[5][6][7][8]
Сторінка 637
Другий кінець позову, Хвойники й корчма, теж має адресу. Покажчик тому під «Chwojniki» пише «Chwojniki, Chojniki v. Fojniki 281, 637», а під Новим Харлежем відсилає «v. Fojniki (Chwojniki) 234».[10] Хвойники з позову 12 червня і Фойники з позову про втікачів для укладача одне місце. А на с. 637, 7 червня 1623 року, Галшка Харлінська позивається за наїзд на замок острогладовський. Вона лічить містечко й села, що до нього належать: Новий Харлеж, Фойники й Рашів, а серед решти Maliszowa, Horoszkow, Dworzyszcza, Krapkow, Korczowki, «i inszych wsiów i przysiołków do Ostrohladowicz należących».[4] Корчма Рашів, куди прийшли люди з Юревичів, і майже всі добра Харлінського з гнізда с. 281 стоять в одному ключі з Новим Харлежем.[1]
Гасло самих Юревичів у покажчику, «Jurewicze v. Jurowicze 21, 200, 202, 204, 281», допомагає менше: укладач звів туди й маєток князя Острозького 1598 року.[10] Сторінка 281 стоїть у ньому поруч із 200, 202 і 204, де записано Юревичі Стефана Лозки 1613 року. На с. 204 вони названі разом із Zahale, яке с. 281 називає маєтком Лозок: «z dóbr Jurjewicze i Zahale do dóbr Smojełowka zbiegłych»; повіту там теж немає.[9]
Отже, «Jurewicze» сторінки 281 це Юревичі Мозирського повіту. Звідти люди Лозок прийшли на Хвойники Харлінського, а потаж повезли до іншого свого маєтку, Рожева.[3][4][1] Над Здвижем позов 12 червня 1618 року торкається Рожева, а не Юрова. Куди саме на сучасній мапі лягають ці Юревичі, том не каже: для них він дає тільки повіт.[3]
Аркуші 434-453
Найдавнішим документом самого Юрова після цього лишаються ревізькі казки 1795 року, ДАКО, фонд 280, опис 2, справа 12. Юрів у ній стоїть окремою статтею на аркушах 434-453, одразу перед Великим Карашином, Коптіївкою і Малим Карашином, за шляхтичем Харлінським.[11] Дату й місце статті в справі подає опис; що записано на самих аркушах 434-453, поки не встановлено. Чи є про Юрів папір, старший за 1795 рік, жоден із названих тут документів не каже. Про те, як село живе в цих і пізніших документах, - сторінка Юрова.