Тисяча вісімсот один запис, і жоден із перевірених не про це село
Пошук метричних записів по назві села знайшов 1801 запис - число цілком правдоподібне. Із перевірених сімсот тридцяти жоден не виявився нашим: церкви в них канівські, за півтори сотні кілометрів.
Комарівка своєї церкви не мала ніколи. «У Комарівці, як відомо, церкви не було», - каже книжка про село, і так лишалося до грудня 2000 року.[5] Христити, вінчати й ховати ходили в Небелицю, за дванадцять верст лісом. У Похилевича 1864 року село й власної статті не має: воно стоїть припискою в кінці статті про Небелицю, поряд із Борівкою.[4]
Через це кожен папір про комарівця лежить під чужою назвою. Звідси виходять дві помилки протилежного напрямку, і обидві трапилися нам на цьому одному селі.
1801 запис, наших нуль
Пошук метричних записів по назві села спрацював правильно: у довіднику місць стоїть саме наш вузол, «Komarivka, Bucha, Kyiv», і фільтр по ньому віддав 1801 запис.[7] Число не нульове й не безглузде - рівно таке, яке чекаєш побачити на селі з двома сотнями душ і півтора століттям метрик.
Ми зняли сімсот тридцять із них і подивилися, що написано в самих записах. У полі, куди лягає оригінальне написання, стоїть чужа парафія: Троїцька церква - 514 разів, Покровська - 53, і ще 26 разів просто «Комаровка, Канев, Киев».[7] Це 593 записи, прочитані прямо. У решти 137 поле оригінального написання порожнє; ми перевірили з них окремим запитом двадцять пʼять, і всі двадцять пʼять теж канівські. Канів лежить за півтори сотні кілометрів на південний схід від Макарівщини, і Комарівка там своя, з двома власними церквами.
Нормалізована назва в записі - пізніша стандартизація, зроблена вже над готовим переліком: вона каже, до якого сучасного населеного пункту хтось привʼязав запис, і мовчить про те, що написав причт.
Помітити це важко: вузол правильний, фільтр працює, а помилку видно тільки тоді, коли розгорнути окремий запис і прочитати в ньому назву церкви.
Другий бік: прізвища парафії в самому селі не живуть
У книгах небелицької парафії Заводські дають 16 записів, Сичевські - 13.[7] У поіменному переписі 1897 року по самій Комарівці немає жодної їхньої душі.[6][1] Кубицькі (24 записи) і Бернацькі (20) у селі теж не сидять: вони живуть при ньому - у Кобильному й на Гуті.[6]
Сичевські в селі колись були. У сповідному розписі небелицької парафії за 1838 рік їхній двір стоїть під номером 56, серед чотирнадцяти комарівських дворів 45-58.[2] За наступні пʼятдесят девʼять років рід із села пішов, а його записи в парафіяльних книгах лишилися. Прізвище в селі, проте, не зникло: на 2004 рік школу очолював Анатолій Григорович Сичевський, і таблиця директорів веде його з 1987 року.[5]
Сходяться в обох джерелах Забичні, Лутаки й Боруки - ті самі роди, яких переселили сюди 1863 року.[6]
Що з цього робити
- Село без власної церкви шукайте за назвою парафіяльного села. Своєї назви в покажчику може не бути взагалі: у схемі покажчика небелицької парафії поля населеного пункту всередині парафії немає, а всі її записи це 1288 у метричних книгах і 398 у сповідних розписах. Форм із «Комаровка» серед них немає.[7] Село при цьому в книгах є: на самому аркуші причт пише «деревни Комаровки» рукою, і 1846 року так підписані всі чотири перші шлюби року.[3]
- Дивитися треба не на нормалізовану назву, а на оригінальне написання в самому записі. Воно єдине несе церкву й повіт, тобто те, чим одна Комарівка відрізняється від іншої.
- Частота прізвища в парафії нічого не каже про село. Перевіряйте її подвірним джерелом: сповідним розписом, переписом, актами сільради. Шістнадцять записів можуть означати сусіднє село, сусідній хутір або рід, який тут жив за два покоління до вашого документа.
Чого ми не встановили
Скільки з 1801 запису належить канівській Комарівці, а скільки якійсь третій, ми не знаємо: перевірено сімсот тридцять - 593 прямо і 25 вибіркою з решти 137, - а понад тисяча лишилася нерозібраною. Не встановлено й того, коли саме Заводські й Сичевські з Комарівки пішли: між розписом 1838 року і переписом 1897-го в нас немає жодного подвірного джерела по цьому селу.
Перевірити це можна за рештою сповідних розписів небелицької парафії. У кожному з них комарівські двори стоять під власним заголовком - «ДЕРЕВНЯ КОМАРОВКА», великими друкованими літерами посеред аркуша, - і саме звідти видно, коли рід у селі зʼявився і коли з нього зник. Справи лежать у ЦДІАК, фонд 127; замовляти їх треба за парафією та роком, бо в заголовку опису назви села немає.