Медіанний вік вісімнадцять: перепис 1897 року
Найстаршій людині на комарівських землях 1897 року сто років. Яницький Петро Семенович живе при поселенні Білка, у дворі свого сина - лісового стражника.[2] Він старший за саме село на цьому місці: коли 1863 року комарівців перевезли на Гуску, йому було шістдесят шість. Медіанний вік решти - вісімнадцять років.
Перепис 1897 року - єдиний документ, який називає жителів Комарівки поіменно масою, а не поодинці. Переписні листи по селу склали окрему справу, і ми прочитали їх з зображень; той самий перепис 2004 року передрукувала окрема книжка про село, і ми звірили обидва джерела двір за двором.[1][2]
| Що лічимо | Число | Що саме порахували |
|---|---|---|
| Людей поіменно | 381 | рядків передруку: двір, імʼя, ремесло, вік, спорідненість[2] |
| Дворів у передруку | 66 | садиби девʼяти поселень на комарівських землях[2] |
| Людей за справою | 404 | зведення самих листів, 69 дворів[1] |
| У самому селі | 223 | наличне населення 38 комарівських дворів[1] |
| Середній двір | 5,77 | особи на садибу; найбільший двір - десятеро[2] |
| Молодших за двадцять | 205 | з 380 осіб, чий вік у бланку названо[2][1] |
| Шістдесяти років і старших | 28 | на всі девʼять поселень[2][1] |
Найменший двір теж поіменний: Кубитцький Олександр Максимович, вісімдесят років, робітник, живе сам.[2]
Що бланк вважав вартим запису
Переписний лист називає заняття тільки там, де воно не «селянин», і письменність тільки там, де вона є.
Письменність названо в одному дворі з шістдесяти шести - казенного обʼїждчика Новикова: письменний він сам і обидва сини, дружина неписьменна.[2] Решті 377 осіб бланк грамоти не приписує. Через девʼятнадцять років книжка скаже про село те саме іншими словами: до 1916 року в Комарівці не було жодного письменного корінного жителя, і навіть староста не вмів писати.
Ремесел небагато, і майже всі вони лісові: девʼятеро виробників вугілля, усі на Рудні та Гуті; чотири стражники державного лісу й казенний обʼїждчик; двоє мельників; двоє лісопромисловців, обидва євреї - Шапіра Бень Янкелевич і Халемський Нухим Мошкобарович; перевізник дерева; шинкар; тесляр Лутак Василь Стефанович шістдесяти років.[2] Жінка з власним заняттям у всьому переписі одна: Халемська Хая-Миндля Меєрівна, сорок два роки, хазяйка молочної торгівлі, вʼяже мереживо.
Місце народження бланк питав, і воно назване тринадцять разів. Комарівки серед цих тринадцяти немає жодного разу: Рожів шість, Малин чотири, Брусилів один, Курська й Житомирська губернії по одному.[2] Усі тринадцять живуть у лісових виселках, і жоден у самому селі. Село на 1897 рік корінне, а хутори при ньому прийшлі, здебільшого з двох сусідніх містечок.
Прізвищ на всі девʼять поселень сорок одне, а в самій Комарівці шістнадцять на 38 дворів.[2] Звідки береться ця густота - у сторінці про переселення 1861-1863 років.
Три місця, де джерела розходяться
Лічильник помилився, і похибка перейшла у зведення. У дворі 4 проти двох жінок - Анни Григорівни одинадцяти місяців і матері Агафії Афанасіївни сімдесяти років, удови - у колонці «Полъ» стоїть позначка «м», хоч у сусідній колонці написано «дочь» і «мать».[1] Позначок на листі дві, а до відомості справи дійшла похибка на одну особу: обкладинку двору лічильник звів як трьох чоловіків і трьох жінок при справжніх двох і чотирьох, і звідси в підсумку 104 і 119 замість 103 і 120. Разом у селі 223 душі, і це число похибка не міняє. Підписував листи Іван Марченко: «И. Марченко» на кожному з шістдесяти девʼяти й «Иванъ Марченко» повністю на трьох вкладних.[1][2]
Передрук загубив двох дітей. У книжці немає Борука Тимофія Івановича одинадцяти років із двору 14 і Забичної Пелагеї Макарівни чотирьох років із двору 18; у дворі 14 двох синів злито в одного, і вік Григорія зіпсовано з чотирнадцяти на одинадцять.[1][2] На 381 рядок це дві особи, тобто пів відсотка. У наш перелік нижче обох унесено за листами, і вік Григорія в ньому стоїть чотирнадцять: разом у переліку 383 рядки, з них 223 по самій Комарівці.[1]
У переліку є й пʼятеро тезок - Забична Марія Юхимівна, Литвиненко Іван Савович, Борукова Марія Іванівна, Лутакова Параска Максимівна і Лутакова Ганна Феодосіївна стоять по два рядки кожне.[1] Це різні люди, і розрізняє їх номер двору при імені.
Двадцять одна людина лишилася без імені. Вкладний лист «Гута Комаровская» перелічує дванадцять дворів, а переписних листів у справі девʼять - рівно ті девʼять, які друкує книжка.[1] Без листів лишилися три господарства: Литвиненко Сидір Савелійович - один чоловік і шестеро жінок, Сорочинський (у зведенні читається і як Сорогинський) Роман Пилипович - шестеро й троє, Гарлінський Віктор Йосипович - двоє й троє. Вигадати їхні імена ми не можемо, тому в переліку нижче їх немає; листи на ці двори або не складалися, або до справи не дійшли.
Різниця між 404 особами справи і 381 у книжці цим і вичерпується: двоє загублених при передруку і двадцять один без листа.[1][2]
Для пошуку. Скан справи лежить на Вікісховищі, і ми прочитали його поаркушно - саме звідти взято три розходження вище. Сторінка PDF там - це розворот, а один переписний лист займає дві сторінки: обкладинку з іменем господаря і таблицю з людьми. Двір N у Комарівці лежить на листі N+3, тобто на сторінках 2N+2 і 2N+3: двір 1 - сторінки 4-5, двір 38 - сторінки 78-79.[1] Три вкладні зведення стоять окремо: сторінка 80 - три лісові двори, 87 - шістнадцять дворів, 121 - Гута Комарівська.
Як ми це зʼясували: Тисяча вісімсот один запис, і жоден із перевірених не про це село