Церква одна, а посвяти в неї дві
Монографія про село називає посвяту першої церкви вісім разів, сім архівних заголовків кажуть те саме, а Похилевич 1864 року під тією самою датою ставить іншого святого.
Перша козичанська церква стояла з 1780 до 1849 року, і від її посвяти залежить, у яких справах шукати метрики предків: метрики шукають за назвою парафії. Монографія про село 2003 року називає цю церкву вісім разів і щоразу однаково - Різдва Христового, 1780-1949.[4] Лаврентій Похилевич, який 1864 року обійшов київські парафії й описав їх з натури, під тим самим 1780 роком ставить іншого святого.
Похилевич описує дві церкви
До 1780 року козичанці ходили до грузької церкви. Того року поміщик Харлінський поставив у самій Козичанці деревʼяну церкву в імʼя Архистратига Михаїла; вона згоріла 1849 року, і на її місці звели нову, Різдва Христового.[1] Церкви, отже, дві, одна після одної, а книжка 2003 року злила їх в одну й лишила посвяту молодшої.
Посвята другої сумніву не викликає: її називають і Похилевич, і книжка, і метричні книги, і храмове свято села на другий день Різдва.[4] Спірна тільки перша.
Сім заголовків з фонду 127
В описах Центрального державного історичного архіву, фонд 127 - київська духовна консисторія, - козичанська церква трапляється у справах 1801, 1803, 1806, 1813, 1814, 1823 і 1831 років. Усі сім заголовків кажуть «Різдва Христового» або «Різдва Господнього». Рахунок сім до одного, і виглядає він закритим.
Пояснення помилки Похилевича лежить поруч. Грузька церква, від приходу якої Козичанка відділилася, справді Архистратига Михаїла, поставив її той самий рід Харлінських, а стаття про Грузьке стоїть на тій самій сторінці, просто вище. Перебігти очима на абзац вище - найлегша з помилок.
Одна річ проти цього. Той, хто збився й переніс сусіднє слово, повторив би його. Похилевич протиставляє: стара - Михаїла, нова - Різдва Христового, в одному реченні. Так пишуть за документом.
Опис повторює сам себе
У тому ж фонді трапляється й третя посвята: справа 1827 року про заселення Харлінським підданих коло церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Козичанка.[3] Пояснити її можна було б сусідством із Чорногородкою, у якої церква саме Різдва Пресвятої Богородиці.
Але рядки самого опису кажуть простіше. У ньому шістдесят три справи, і формулювання «Різдва Пресвятої Богородиці» стоїть двадцять два рази - це його найчастіший рядок. Серед усіх згадок Козичанки у фонді такий запис єдиний. Так виглядає описка за звичкою.
Ця ж справа знімає підозру, що йдеться взагалі про чуже село. Власник у заголовку названий Харлінський, тобто той самий, хто поставив тут церкву. Сусідня справа того ж опису, датована тим самим тижнем, відводить місця під цвинтарі в Липівці й Козичанці. А сам опис - по Київському повіту, тоді як Чорногородка з її Богородицею лежить у Васильківському.
Що всередині справи
Скарга дячка Матвія Форсевича 1801 року - одна з тих семи - займає чотири сторінки.[2] У ній ідеться про маєток, священника, житло, з якого дячка виселили, і про погрозу здати його в солдати. Посвяти церкви в тексті документа немає жодного разу.
Отже «Різдва Христового» в заголовку тієї справи - рука не 1801 року, а рука архівіста, який укладав опис через сто років. Один раз нормалізувавши парафію, укладач поставить ту саму посвяту в усі справи цієї парафії. Це коштує йому одного рішення, а виглядає як сім свідчень.
Чого не встановлено
Посвята першої церкви лишається неназваною. Проти щойно сказаного стоїть ось що: у фонді 127 немає жодного запису з посвятою «св. Михаїла с. Козичанка» - на всі пʼятнадцять згадок села жодного. Якби парафія сім десятиліть була Михайлівською, хоч один документ мав би це втримати. Цей контраргумент лишається без відповіді.
Питання закриє клірова відомість Козичанки за будь-який рік до 1849-го або текст консисторських справ 1823 і 1831 років: в указах про призначення священника посвята стоїть у самому тексті, куди рука укладача опису не сягала.