Три справи «Васильківського», четверта «Київського»
Метричні книги однієї церкви описані то одним повітом, то сусіднім. А в тому блоці описів, де село шукають за сусідами, назви немає взагалі - ні за одним написанням, ні в покажчику.
В описі метричних книг однієї церкви графа повіту міняється посеред фонду: справи за 1876, 1885 і 1892 роки стоять як «Васильківського повіту», а справа за 1901-1908 роки - як «Київського».[3] Церква та сама, село те саме, книги ті самі.
А в київському блоці описів назви села немає взагалі - ні за одним написанням, ні в покажчику.
Чому їх шукають серед київських справ
Сусідні села - Бишів, Макарів, Козичанка, Пашківка - лежать у Київському повіті. Село стоїть посеред них, і далі працює звичайна логіка: коли всі сусіди описані в одному блоці, там має бути й воно. Хто йшов цим шляхом, доходив до порожнього покажчика й зупинявся.
Порожнеча читається однозначно. Записи не збереглися, війна чи пожежа, шукати нема чого - і цей висновок про село переказують далі.
Що насправді означає графа повіту
Графа повіту в описі показує не географію. Вона каже, до якої консисторської одиниці книгу здали, - і саме вона вирішує, у якій частині фонду справа лежатиме через півтора століття. Село може стояти за версту від сусіда, з яким його завжди називають разом, а справа його опиниться в іншому блоці.
Ревізькі казки тягнуть у той самий бік: відомі казки з 1811 по 1858 рік описані як васильківські.[2] Довідник 1900 року ставить село у Васильківський повіт, Веприківську волость.[1] Пів століття однакової прописки, проти якої стоїть одна справа початку XX століття.
Порожній покажчик і згорілий фонд виглядають однаково
Порожній результат пошуку виглядає точно так само, як відсутність самих документів. Той, хто перебрав київський блок і не знайшов нічого, тримає в руках той самий результат, що й той, чиї книги справді згоріли. Ніщо в покажчику не підкаже, що назву слід шукати за одну графу звідси.
Тому втрата тут тиха. Половина метрик випадає з поля зору без жодного натяку на те, що щось пропущено.
Книги лежать цілі
Метричні книги Чорногородки описані під Васильківським повітом.
Далі починається інше питання - чому тоді одна справа стоїть під Київським. Або село справді перевели з Васильківського повіту до Київського десь між 1892 і 1901 роком: адміністративні межі кроїли не раз, і в цьому не було б нічого незвичайного. Або в описі пізнішої справи проста помилка укладача.
Довідник 1900 року, тобто за рік до початку тієї «київської» справи, ставить село у Васильківський повіт.[1] Якби переведення сталося, воно мало б відбутися рівно між 1900 і 1901 роками. Можливо, але надто точний збіг.
Що з цього тому, хто шукає рід
Доки питання не розсуджене, правило одне: шукати обидва повіти. Не той, що визнано правдоподібнішим, а обидва блоки описів, за всі роки. Ревізькі казки при цьому васильківські весь час.[2]
Чого не встановлено
Чи було переведення, лишається невідомим. Відповідь стоїть на титульному аркуші самої справи за 1901-1908 роки: там повіт написано рукою того, хто книгу вів, а не рукою архівіста, який через сто років складав опис.
Різниця між тим, що написано в самому документі, і тим, що написано в заголовку опису, у цьому селі трапляється не вперше.