29 березня 1854 року: ревізька казка однодворців Чорногородки

29 березня 1854 року в ревізьку казку однодворців села Чорногородки внесли двадцять чотири записи. Це найдавніший поіменний список села, який ми маємо.^[1] Самі прізвища стоять під цим текстом.

Ревізія це не перепис жителів у теперішньому розумінні. Держава рахувала не людей, а платників: за ревізькими списками нараховували подушний податок і брали рекрутів. Тому казку складали окремо на кожен стан, і потрапляв до неї не кожен, хто жив у селі.

Село в цьому документі числиться за Веприковським сільським обществом. Заголовок казки називає адресу так: Київська губернія, Васильківський повіт, Веприковське сільське общество, селище Чорногородка.^[1] Те саме видно й у зведеній ревізькій справі 1850 року: там Чорногородка йде в одному переліку з Васильковом, Веприком, Пришивальнею, Дорогинкою, Волицею, Дмитрівкою, Ставками й Скригалівкою, а розділ по нашому селу починається з аркуша 267.^[3] Тобто по паперах середини XIX століття Чорногородка ходила з веприківськими селами Васильківського повіту, і саме там, а не серед бишівських сіл, треба шукати її архівні справи за ті роки.

Однодворець це стан, а не заняття. Однодворці платили податок і несли рекрутську повинність нарівні з селянами, але нічиїми кріпаками не були й сиділи на власній землі, часто буквально на одному дворі, від чого й назва. Так цей стан виглядав загалом; чому в ньому опинилися саме ці двадцять чотири господарі, казка не пояснює - вона називає стан і на цьому спиняється.

З документів видно напевно інше: однодворці були в селі окремою обліковою групою, а не всім селом. У тому самому фонді Чорногородка має свої ревізії шляхти й селян 1811 року, однодворців 1842-го, казенних селян 1850-го й солдатських дітей 1858 року.^[2] Отже цей список показує лише частину села, і скільки в Чорногородці було людей 1854 року, з нього не дізнатися.

Головне обмеження списку: він дає самі прізвища. Ані імені, ані по батькові в записах немає, а кілька записів поспіль ідуть під тим самим прізвищем.^[1] Через це список не зводиться з пізнішими документами по особі: прізвище саме собою не відрізняє батька від сина й не відрізняє двох тезків. Він доводить, що родина з таким прізвищем жила в селі 1854 року, і не доводить, що це предок конкретної людини з пізнішої метрики.

Люди між селами куща переходили. Тринадцять записів мають при собі позначку переведення: десять до Яблунівки, один до Кощіївки, і ще двоє навпаки, з Кощіївки та з Яблунівки до Чорногородки.^[1] Чому ці родини рухалися, документ не пояснює, але сама позначка означає, що шукати ці прізвища далі варто не лише в Чорногородці.