29 березня 1854 року: ревізька казка однодворців Чорногородки

29 березня 1854 року в ревізьку казку однодворців села Чорногородки внесли двадцять чотири записи.^[1] Найдавнішим поіменним списком села ця казка не є: ранніші ревізії 1811 і 1842 років названо нижче,^[2] а метричну книгу 1804 року - на сторінці села. Самі прізвища стоять під цим текстом.

Ревізія це не перепис жителів у теперішньому розумінні. Держава рахувала не людей, а платників: за ревізькими списками нараховували подушний податок і брали рекрутів. Тому казку складали окремо на кожен стан, і потрапляв до неї не кожен, хто жив у селі.

Село в цьому документі числиться за Веприковським сільським обществом. Заголовок казки називає адресу так: Київська губернія, Васильківський повіт, Веприковське сільське общество, селище Чорногородка. В оригіналі це записано російською - «Киевской губернии Васильковского уезда Веприковского сельского общества… в селении Черногородке», - і саме за цією формою її треба шукати в російськомовних описах ДАКО.^[1] Те саме видно й у зведеній ревізькій справі 1850 року: там Чорногородка йде в одному переліку з Васильковом, Веприком, Пришивальнею, Дорогинкою, Волицею, Дмитрівкою, Ставками й Скригалівкою, а розділ по нашому селу починається з аркуша 267.^[3] Тобто по паперах середини XIX століття Чорногородка ходила з веприківськими селами Васильківського повіту, і саме там, а не серед бишівських сіл, треба шукати її архівні справи за ті роки.

Однодворець це стан, а не заняття. Однодворці платили податок і несли рекрутську повинність нарівні з селянами, але нічиїми кріпаками не були й сиділи на власній землі, часто буквально на одному дворі, від чого й назва. Так цей стан виглядав загалом; чому в ньому опинилися саме ці двадцять чотири господарі, казка не пояснює.

З документів видно напевно інше: однодворці були в селі окремою обліковою групою, а не всім селом. У тому самому фонді Чорногородка має свої ревізії шляхти й селян 1811 року, однодворців 1842-го, казенних селян 1850-го й солдатських дітей 1858 року.^[2] Отже цей список показує лише частину села, і скільки в Чорногородці було людей 1854 року, з нього не дізнатися.

У записах стоять самі прізвища. Ані імені, ані по батькові в них немає, а кілька записів поспіль ідуть під тим самим прізвищем.^[1] Через це список не зводиться з пізнішими документами по особі: прізвище саме собою не відрізняє ні батька від сина, ні двох тезків. Родина з таким прізвищем у селі 1854 року була, а чи це предок конкретної людини з пізнішої метрики, зі списку не видно.

Люди між селами куща переходили. Тринадцять записів мають при собі позначку переведення: десять до Яблунівки, один до Кощіївки, і ще двоє навпаки, з Кощіївки та з Яблунівки до Чорногородки.^[1] Чому ці родини рухалися, документ не пояснює, але сама позначка означає, що шукати ці прізвища далі варто не лише в Чорногородці.

Як ми це зʼясували: Три справи «Васильківського», четверта «Київського»