Двадцять два роки, зшиті з восьми заголовків
Опис архівного фонду - це перелік назв справ, і читають його, щоб знати, що замовити. З восьми таких назв, без жодного прочитаного аркуша, видно двадцять два роки судової тяганини однієї вдови.
Опис фонду - це таблиця: номер справи, рік, кількість аркушів і назва, складена архівістом для того, щоб замовлення можна було виписати не відкриваючи коробки. Читають його як каталог.
По цьому селу описи Київської духовної консисторії тримають сімнадцять парафіяльних справ за 1799-1829 роки.[2] Вісім із них - про тих самих трьох людей, і нижче вони стоять у порядку років.
Вісім рядків
| Роки | Що стоїть у заголовку |
|---|---|
| 1799 | рукоположення дячка Михаїла Козицького |
| 1800 | позов удови попереднього священника Феодори Воротницької |
| 1814 | позов Воротницької знову |
| 1814 | смерть Козицького |
| 1814-1815 | переміщення Севастьяна Гороновського |
| 1814-1815 | штраф Гороновському за незаконне виселення вдови з дому |
| 1815-1821 | продаж маєтку сиріт Козицького з торгів |
| 1816 | виплати Воротницькій із сирітських сум |
1799. У селі три роки як стоїть нова деревʼяна церква Архангела Михаїла, поставлена 1796 року на місці давнішої.[3] Причт при ній складається заново: цього року рукополагають дячка Михаїла Козицького.
1800. Зʼявляються двоє, кого в попередньому рядку не було: попередній священник, уже покійний, і його вдова Феодора Воротницька, у якої до когось претензія. Прізвища відповідача заголовок не називає.
1814. Той самий позов тієї самої вдови. Між двома рядками - чотирнадцять років, і за ці чотирнадцять років в описі більше немає нічого про цю справу. Тобто або справа тривала весь час, або її подали вдруге.
1814, другий рядок. Помирає Козицький. Того самого року консисторія переміщує Севастьяна Гороновського.
1814-1815. І одразу за переміщенням - штраф Гороновському «за незаконне виселення вдови з дому». Вдова, яка судиться з 1800 року, за пʼятнадцять років усе ще живе в парафіяльному домі, і перше, що робить новоприбулий, - виселяє її.
1815-1821. Маєток сиріт Козицького продають з торгів. Справа тягнеться шість років.
1816. Виплати Воротницькій із сирітських сум.
З двох останніх рядків напрошується висновок, що гроші з проданого майна однієї родини йдуть удові другої. Заголовок цього не каже: він каже «із сирітських сум», а звідки взялися ті суми - у ньому не написано.
Що заголовок уміє й чого не вміє
Назву справи складав архівіст, і складав її за предметом звернення, а не за ухвалою. «Про накладення штрафу» описує те, з чим до консисторії прийшли. Чи наклали той штраф, чи зняли його по скарзі, чи Гороновський оскаржив і виграв - у заголовку немає жодного слова. «Позов удови» так само мовчить про те, хто виграв позов.
Тому все, що вище, - це порядок звернень, а не хід подій. Ми знаємо, у якій послідовності до консисторії надходили папери, і не знаємо, чим кожен із них закінчився.
Друга властивість того самого роду: заголовок буває просто хибним. У цьому ж фонді одна справа 1814 року називає нашу церкву храмом святого Миколая, тоді як шістнадцять інших - святого Михаїла; більше того, той самий священник, якого вона переводить «до св. Миколая», роком пізніше служить у справах при церкві св. Михаїла.[2] Найпростіше пояснення - описка в назві справи.
Що видно й без читання
Дати видно без жодного аркуша.
Консисторія повертається до цієї парафії щонайменше вісім разів за двадцять два роки, і в тому самому проміжку йдуть інші справи звідси: розшук біглого паламаря Матвія Павловського, уже виключеного з духовного звання (1815-1817), крадіжка грошей із церкви в травні 1817 року на двадцять три аркуші, справа про орендаря Зельмана, який спонукав селянку-вдову Дарію Силиху позбутися позашлюбної дитини (1817-1818).[2]
Через сімнадцять років по останній із наших восьми справ сповідний розпис 1838 року рахує в парафії шістдесят чотири двори.[1]
Де ми зупинилися
Жодної з цих справ ми не бачили. Ми читали описи фонду 127 - ті самі таблиці, з яких виписують замовлення, - і не відкривали зі сканом жодного аркуша.[2] Тому в цьому тексті немає мотивів: чого хотіла Воротницька, чого боявся Гороновський, за що його штрафували насправді. Будь-який наш рядок про це був би вигаданим.
Прочитати треба дві справи з восьми. У справі про штраф (1814-1815) має бути ухвала консисторії, тобто відповідь на питання, хто в цій сварці мав рацію. У справі про продаж маєтку з торгів (1815-1821) має бути опис майна й імена сиріт - тобто імена дітей священника, яких ми зараз не знаємо. Обидві лежать у ЦДІАК, фонд 127, і замовляються в читальному залі за номерами з того самого опису, з якого зроблено цей текст.