Скільки односельців не повернулося, залежить від того, який папір відкрити
Про війну по цьому селу ходить чотири різні числа, і кожне подане точно, без округлення. Що саме рахує кожне з них, доводиться зʼясовувати поодинці.
Скільки односельців не повернулося з фронту, два папери кажуть по-різному. «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року дають 174. Облікова картка памʼятника, що стоїть у центрі села від 1951 року, - 207. Обидва числа подані без застережень, і жодне з них не округлене.
А воєнних чисел по цьому селу ходить чотири.
| Число | Що воно рахує | Звідки |
|---|---|---|
| 150 | нагороджених орденами й медалями | «Історія міст і сіл» 1971[1] |
| 260 | вивезених на примусові роботи до Німеччини | «Макарівські вісті» 2017[2] |
| 174 | загиблих і зниклих безвісти на фронтах | «Нариси з історії Макарівського району» 2006[3] |
| 207 | воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів | облікова картка памʼятки, 1951 рік[4] |
Чотири числа про одну війну
Поставлені поруч, вони читаються як чотири оцінки однієї величини: хтось порахував менше, хтось більше, а справжнє десь посередині. Так вони й ходять по переказах - через кому, без жодного слова про те, що кожне з них рахувало. Слово це стоїть у самих джерелах, і двох чисел із чотирьох воно до загиблих не веде.
150 - нагороджені. Формулювання в книжці 1971 року просте: «за мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників, 150 жителів села нагороджені орденами й медалями Союзу РСР».[1] Живих і полеглих це число не розділяє, бо й не мало розділяти.
260 - вивезені до Німеччини. Число стоїть у двох місцях: у таблиці «Макарівських вістей», зведеній редакцією за матеріалами ДАКО, і в переказі «Нарисів» 2006 року. За незалежне підтвердження це брати не можна, бо обидва тексти виходять з одного районного краєзнавчого кола, а число з «Нарисів» дійшло через Вікіпедію. Редакція при цьому пише про свою таблицю чесно: «отримана нами цифра не остаточна і вона потребує уточнення».[2]
Отже чотири числа це три різні величини й одна суперечність.
174 і 207
174 дають «Нариси з історії Макарівського району» 2006 року: односельці, які «загинули та пропали безвісти на фронтах».[3] Число стоїть там не саме - поруч у тому самому ряду Небелиця 127, Рожів 256, Королівка 186. Ряд по всьому району, зведений однією рукою, зазвичай робиться з одного набору списків, і це головний аргумент за 174. Аргумент неповний: число 174 дійшло через переказ, а що пишуть про село самі вісім сторінок «Нарисів», поки не встановлено.
207 стоїть у назві памʼятки: «Памʼятник жертвам фашизма та памʼятник на честь 207 воїнів-односельців, що не повернулися з фронтів війни», 1951 рік, охоронний № 1655.[4] Сам номер підтверджує незалежно обласний перелік 2003 року, позиція 664.[5]
Що засвідчує облікова картка
Картка описує обʼєкт: що в центрі села стоїть памʼятник, коли він відкритий і під яким номером стоїть на обліку. Число 207 у ній - частина власної назви обʼєкта, переписаної з каменя або з акта приймання 1951 року. Хто, коли і за яким списком порахував тих 207, картка не каже й не мусить казати.
Поруч лежить ще один папір. Рішення облвиконкому 1970 року, позиція 584, обліковує в селі «Братську могилу воїнів Радянської Армії, які загинули за визволення села».[6] Це інша категорія людей: полеглі за село приходять сюди ззовні, односельці йдуть звідси. Чи це два обʼєкти, чи один, описаний двома різними канцеляріями через тридцять років, з паперів не видно, і поки не видно, вони лишаються двома записами.
Тридцять три людини
Різниця між 174 і 207 - тридцять три. Для села, у якому близько 1970 року жило 1442 душі, це не похибка округлення й не описка набірника: округлюють до десятків, а тут жодне з двох чисел до десятка не округлене.
Пояснень може бути кілька, і жодне з них не перевірене. Памʼятник міг рахувати ширше - разом із тими, хто загинув в окупації. Міг рахувати й хутір: до Ніжиловицької сільради 1947 року був приписаний хутір Улянівка, і призваний із хутора цілком міг лягти на сільський камінь.[7] А «Нариси» могли рахувати за поіменним списком, коротшим за напис.
Кожне з цих пояснень перевіряється написом на памʼятнику.
Що видно на камені
Памʼятник стоїть у центрі села. На двох фотографіях 2020 року, знятих обома з-за дороги, камінь стоїть за огорожею й наполовину закритий деревами, і жодної іменної плити на них не видно. Це обеліск із вінком біля підніжжя, а не стіна з іменами, яка є в сусідніх селах. Кут зйомки один, зворотного боку не видно, тому нічого це не доводить - але цілком може виявитися, що імен на камені немає взагалі, а 207 живе тільки в назві облікової картки. Тоді відповіддю буде саме це.
Чого не встановлено
Скільки односельців не повернулося, з наявних паперів не видно. Правильним не названо жодного: кожне лишається при своєму джерелі.
Поіменного списку загиблих немає. «Книга памʼяті України», том 4 по Київській області, куди входить Макарівський район, відома самим описом - Київ, 1995, 864 сторінки; що в ній стоїть по Ніжиловичах, поки не встановлено.
Питання закриють напис на камені, а за ним цей том.