«Біля 30» і «троє» вийшли з-під одного пера
Скільки комарівців померло в голод 1932-1933 років, три книжки кажуть по-різному: біля 30, троє і 17. Дві перші написала та сама людина, і виноски немає під жодним числом.
Увесь мартиролог села - два рядки: «Кривда Арсен, 6 років» і «Кривда Марфа, вік невідомий».[3] Це все, що «Національна книга памʼяті» знає про Комарівку поіменно.
У книжці про це саме село, яка вийшла чотирма роками раніше й має 88 сторінок, прізвища Кривда немає жодного разу, і мартиролога голоду в ній немає взагалі.[1]
Три числа
| Видання | Померло | Як сказано в тексті |
|---|---|---|
| книжка про село, 2004 | біля 30 | «під час Голодомору в Комарівці померло біля 30 місцевих жителів»[1] |
| районний збірник, 2006 | троє | «померло троє місцевих жителів, кажуть, не від голоду»[2] |
| «Національна книга памʼяті», 2008 | 17 | «згідно свідчень очевидців та ЗМІ», з них двоє на імʼя[3] |
Перші два рядки написала та сама людина. Євген Букет 2004 року видав окрему книжку про Комарівку, а 2006-го впорядкував районний збірник і написав туди нарис про те саме село; за два роки число впало вдесятеро.[1][2]
Виноски немає під жодним із трьох. Причому автор виноски ставити вміє й ставить: на тій самій сторінці 2004 року, де стоїть «біля 30», є посилання - на число по всьому району, 15 000 загиблих, і веде воно на «Макарівські вісті» від 8 травня 2003 року.[1]
Друге джерело виявилося тим самим
Звірити з другим джерелом тут не виходить: у перших двох книжках автор один, а третя веде туди ж. Описова частина мартиролога 2008 року повторює абзац 2006-го майже слово в слово, аж до переліку страв. «Варили вику, горох, жолуді, на заводі працюючим видавали хліб. Багато голодних людей, які приходили з півдня, мерло прямо на вулицях».[3] У збірнику 2006 року стоїть той самий перелік із тією самою послідовністю речень.[2] А нарис «Макарівських вістей» 2017 року передруковує цей описовий абзац дослівно - ми звірили обидва тексти.[4][3]
Двоє названих
Імена Кривд прийшли не з архіву. Мартиролог укладено 2007 року за свідченнями двох очевидиць - Зузанської П. І., 1919 року народження, і Красовської М. Г., 1920-го; записала їх учителька історії Горлінська Л. М.[3] Том це й каже прямо: «Архівних даних про життя села в той період не збереглося».[3]
Красовська говорить удруге - у нарисі «Макарівських вістей» 2017 року, і там її розповідь ширша, ніж у книзі памʼяті: Кривда Арсен і Марфа «померли з голоду у травні 1933 р.», а їхню доньку Валю взяла до себе сусідка, у якої вже було троє своїх дітей.[4] Свідчиця та сама, тобто нового свідка тут немає, але це не передрук першого запису, а повніший запис тієї самої людини.
Хліб на заводі: звʼязка в книжці протилежна
У книжці 2004 року хліб на заводі стоїть із протиставним сполучником: «Робітникам заводу і торфорозробок, які тоді активно велися поблизу, навіть видавали хліб, подекуди його випікали з віки. Але, незважаючи на це, під час Голодомору в Комарівці померло біля 30 місцевих жителів».[1]
Тобто автор наводить хліб на заводі не як причину того, що вмерло мало, а як те, попри що люди вмирали. Чи справді лісовий заробіток міняв тут смертність, жодне з трьох видань не каже, і чисел по сусідніх селах, з якими можна було б порівняти, у них немає.
Чого ми не встановили
Вибрати між 30, трьома і 17 за наявними книжками не можна: усі три стоять на переказі й жодна не називає документа. Через це сама подія лишається в нас із трьома числами замість одного.
Відповідь є в актах цивільного стану - книгах реєстрації смертей Комарівської сільради за 1932 і 1933 роки. У пошуковій базі до фонду Р-5634 Державного архіву Київської області їх немає: по Комарівці там проіндексовано 1941 і 1943 роки, а 1932-1933 не проіндексовано взагалі.[5] База індексує не всі справи фонду, тому це означає лише те, що записів у ній немає.
Якщо ця книга збереглася, у ній стоять імена, вік і причина смерті, вписані того самого року.