Тридцять, сімнадцять і троє
Мартиролог села в «Національній книзі памʼяті» має два рядки: «Кривда Арсен, 6 років» і «Кривда Марфа, вік невідомий».[3] Це всі імена, які про голод у Комарівці записано будь-де.
Обставини їхньої смерті дає один текст, і не той самий. Марія Красовська, 1920 року народження, жила 1933-го в урочищі Кругле болото під селом; її мати Г. Г. Чухліб, сорока пʼяти років, залишилася з трьома доньками і взяла на виховання сусідську дівчинку Валю, «батьки якої Кривда Арсен та Марфа померли з голоду у травні 1933 р.».[4] Того ж року мати забрала з Борівки двох опухлих племінників пʼяти-семи років і до 1934 року годувала шістьох дітей.
Вік Арсена в мартиролозі - шість років, а нарис 2017 року називає Арсена й Марфу батьками дівчинки.[3][4] Різниці не пояснює ніхто: мартиролог укладено 2007 року за свідченнями Красовської та Зузанської, а нарис 2017 року подає повніший запис тієї самої свідчиці.[3][4]
Скільки людей померло: три відповіді
| Хто пише | Число | Як саме сказано |
|---|---|---|
| монографія про село, 2004 | 30 | «під час Голодомору в Комарівці померло біля 30 місцевих жителів», виноски при реченні немає[1] |
| «Нариси з історії Макарівського району», 2006 | 3 | «померло троє місцевих жителів, кажуть, не від голоду»[2] |
| «Національна книга памʼяті», 2008 | 17 | «померло від голоду 17 осіб, встановлено імена 2 людей»[3] |
Між першим і другим рядком розкид удесятеро, між першим і третім - майже вдвічі.
Перший і другий рядки написала одна людина
Монографію 2004 року і нарис у районному збірнику 2006-го писав Євген Букет: у першому випадку як автор книжки про село, у другому як упорядник районного тому.[1][2] Тобто «біля 30» і «троє» це не два джерела, які розійшлися, а один автор, який за два роки змінив число вдесятеро й ніде цього не обумовив. Обидва імені, які ми знаємо, прийшли з третьої лінії - зі свідчень, записаних у селі 2007 року.[3] Чому й третє видання не дає тут незалежного свідка, розібрано окремо.
Хліб на заводі й хліб із віки
Перед числом «біля 30» у монографії стоїть побутова деталь: робітникам заводу і торфорозробок «навіть видавали хліб, подекуди його випікали з віки». Звʼязка між нею і числом протиставна - «Але, незважаючи на це».[1] Те саме про хліб підтверджує «Книга памʼяті»: у селі варили віку, горох, жолуді, а на заводі працюючим видавали хліб.[3]
Через село йшло багато голодних людей із півдня, і вмирали вони просто на вулицях; мешканці приймали чужих до своїх родин.[3][2] Скільки їх було і скільки з них поховано в Комарівці, не рахував ніхто.
Чим це розсудити
Актами про смерть Комарівської сільради за 1932 і 1933 роки. Девʼять справ фонду ДАКО Р-5634 мають Комарівку в заголовку явно, і найраніша з них за 1935 рік; книг за роки голоду по цій сільраді немає ні в описах фонду, ні в базі актів цивільного стану.[5]
Доти на сторінці стоять усі три числа з їхніми джерелами, і жодне з них не спирається на документ.
Як ми це зʼясували: «Біля 30» і «троє» вийшли з-під одного пера