Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Камінь переписали наново, і одне імʼя зникло
На старій плиті памʼятника воїнам-односельцям, у четвертій колонці, між ЯМЕНКО О. М. і ЯЦЮК І. М. стояло ЯРОШЕНКО К. Я.[1] На теперішньому камені права панель іде «Яменко Тимофій Юхимович - Яцюк Ілля Максимович» без розриву. Місце там нічим не закрите, розриву в алфавіті немає: імені просто не перенесли.[1] Це прізвище на знятій плиті певно читається на двох різних знімках.
Памʼятник перебудували
Старий і теперішній камені - це той самий облік, перерізьблений наново. Обидва стоять у тій самій точці, і 127 зі 128 імен старої плити перейшли на нові панелі.[1]
| Старий обеліск | Теперішній меморіал | |
|---|---|---|
| Форма | обеліск і одна плита чорного граніту при підніжжі[1] | три панелі: висока центральна стела й два крила[1] |
| Розкладка | 4 колонки по 32 рядки[1] | 43 плюс 62 видимі плюс 43, і ще щонайменше 5 під вінком[1] |
| Як записано людину | «ПРІЗВИЩЕ І. Б.», самі ініціали[1] | «Прізвище Імʼя По батькові» повністю[1] |
| Позицій | рівно 128[1] | щонайменше 153[1] |
Верх центральної панелі на всіх наявних знімках закриває вінок, тому серед доданих імен могло бути ще одне-два саме в цьому проміжку.[1]
Перебудова додала 26 позицій: шістьох Гулаків, чотирьох Чорних, трьох Осадченків, а також Блюка В. Т., Бобка І. О., Кривенка Я. М., Мамончука Г. Й., Мироненка М. М., Оленюшенка П. К., Омельчука І. О., Сосненка П. Ф., Умрехена Володимира, Федоренка П. С., Хоменка Б. Л., Шевченка С. Є. і Яменка Т. Ю.[1] 128 мінус один утрачений Ярошенко плюс 26 доданих дає 153.
Перелік доповнювали щонайменше двічі
Перший раз - ще за старого каменя. Плита набрана суцільним алфавітом від Б до Я, і закінчується він на ЯЦЮК І. М. А далі, у восьми останніх рядках, алфавіт починається наново: Дзюба Й. І., Зайченко О. Я., Захарчук К. О., Свиридовський Д. Я., Федоренко М. П., Хоменко М. В., Шевченко Г. М. - і Кравцов Н. Ф. останнім, уже поза й цим другим алфавітом.[1] Ініціал тут розходиться між каменями: теперішній дає «Н. Ф.», знята плита дає радше «М. Ф.», і перелік нижче подає теперішнє читання.[1] Літери там того самого розміру й тієї самої гарнітури, тож дописували, найпевніше, одним заходом: когось знайшли пізніше, коли основний перелік уже стояв.
Другий раз - при перебудові, коли додали 26 імен. Дописаний блок новий меморіал переніс так само в кінець і так само самими ініціалами, хоч решту позицій, де напис читається, дав повним імʼям і по батькові.[1]
Пʼять позицій, які на теперішніх знімках закриває вінок, за зіставленням зі знятою плитою найпевніше такі: Дзюба Я. М., Друкаренко І. Є., Захарчук С. М., Захарчук О. Ф., Захарчук В. Ф.[1] Разом із трьома, видними частково, двома Коваленками й вісьмома з дописаного блоку це вісімнадцять позицій, відомих лише прізвищем з ініціалами. Здебільшого те, чого не дає один камінь, читається з другого, але не все: у девʼятьох позиціях частина напису не читається певно. У двох не читається ні імʼя, ні по батькові, ще в шести - саме по батькові, одне імʼя стоїть між «Пахом» і «Павло», а одне прізвище між «Ковальчук К.» на знятій плиті й «Коновальчук» на теперішній, і чи це одна людина, не встановлено.[1] Як розходяться два переписи й що з цього виходить про самий список - у розборі «Сто двадцять вісім імен, а камінь під ними вже знято».
Чотири числа, і кожне рахує своє
| Число | Що саме порахували | Хто це каже |
|---|---|---|
| 242 | жителів села, що пішли на фронт | краєзнавчий том 2006 року[3] |
| 127 | полеглих односельців, «у тому числі 2 партизани» | той самий том, те саме речення[3] |
| щонайменше 153 | позицій, викарбуваних на памʼятнику воїнам-односельцям | сам камінь[1] |
| 53-54 | позицій на плиті братської могили при трасі | сам камінь[2] |
Два перші числа стоять в одному реченні тому: із 242 небиличан, що захищали Батьківщину, 127 полягли.[3] Другого з третім звести не можна. Речення тому 2006 року стоїть без виноски й без списку імен поруч, і чого саме воно облік - сільради, військкомату чи якогось звіту - книжка не каже. А 153 це не облік, а перелік на камені, який дописували щонайменше двічі.[1]
А от 153 і 53-54 не сходяться тому, що рахують геть різних людей. На памʼятнику односельцям - свої, ті, хто пішов із Небелиці на війну й загинув.[1] У братській могилі при трасі - бійці Червоної армії з усього Союзу, які загинули в боях за це село й лежать у ньому. Жодне прізвище, яке читається на плиті братської могили, не повторюється в переліку односельців, але третя колонка цієї плити на наявних знімках читається лише частково.[2]
Пʼяте число, 52, той самий том 2006 року дає для памʼятника при вʼїзді в село з траси Київ - Житомир: «На ньому прізвища 52 воїнів, що геройськи загинули в тому нерівному липневому бою 1941 року».[3] Чи це та сама братська могила, не доведено - питання розібрано на сторінці могили.
Радянський довідник про це мовчить
Гасло Небелиці в «Історії міст і сіл» 1971 року складається з переліку: скільки жителів, скільки гектарів у колгоспу, що артіль вирощує пшеницю, картоплю й льон, що в селі є восьмирічна школа, будинок культури й бібліотека, а наприкінці - рядок про те, що під 1158 роком село згадано в літописі. Про війну в цьому гаслі немає жодного слова.[6] На тій самій сторінці, одразу перед гаслом Небелиці, гасло Наливайківки повідомляє, що «161 чоловік нагороджені орденами й медалями Союзу РСР».[6]
Обласне рішення 1970 року називає цей памʼятник не так, як він сам себе називає.[5] Рішення 1970 року дає Небелиці дві позиції поспіль і описує обидві однаково - як братські могили воїнів, полеглих за визволення села; при позиції 578 стоїть «На могилі обеліск з граніту».[5] Плита ж цього каменя починається словом «Односельчани», тобто перелічує полеглих односельців.[1] Що 578 це саме він, видно лише з матеріалу - граніт проти склоцементної скульптури сусідньої позиції, - а не з того, кого документ називає. Перелік 2003 року називає його памʼятником воїнам-односельцям, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, і дає охоронний номер 531, рік спорудження 1968 і місце - центр села.[4] Але ні перший, ні другий не наводять при ньому жодного імені.
Для пошуку. Найчастіші прізвища на камені:
| Прізвище | Позицій на камені | З них дописано при перебудові |
|---|---|---|
| Гулак | 24 | шість[1] |
| Федоренко | 9 | одна[1] |
| Мамончук | 7 | одна[1] |
| Сич | 7 | жодної[1] |
| Хоменко | 7 | одна[1] |
| Дзюба | 6 | жодної[1] |
| Осадченко | 6 | три[1] |
| Чорний | 6 | чотири[1] |
Двадцять чотири Гулаки з 43 позицій лівої панелі - це одне прізвище на кожні шість імен усього переліку. Спорідненості між ними це не доводить: для звʼязку двох конкретних людей потрібен метричний запис, а не збіг прізвища.
Ярошенка К. Я. на камені сьогодні немає, і виправити це може лише той, хто замовляє напис. Вільного місця для нього між Яменком і Яцюком на правій панелі немає.[1] У переліку нижче він стоїть окремим, сто пʼятдесят четвертим рядком - тому в списку на один рядок більше, ніж на самому камені.
Як ми це зʼясували: На тому самому камені 128 імен і 153