Метричні книги Лосятина 1840-1853 років
9 червня 1848 року в Лосятині помер «Села Лосятина Иоанно-Богословской Церкви Приходской Священник Петр Иосифов Петровский», 38 років.[1] Книга записала йому натуральну смерть, поховали його 11-го біля церкви, а сповідав священник покровської церкви з Гребінок Евстафий Дудуковский або Дурдуковский. Наступні два записи того самого аркуша датовані 14 червня. Це селяни Лосятина Яков Леонтиев Калаба і Тарас Герасимов Фриль, обидва прізвища непевні. Калабі 59 або 50 років, Фрилю 71 або 74. Покажчик читає їх Яков Леонтиев Калаба, 59 років, і Тарас Герасимов Филь, 71.[4] У графі причини при обох стоїть вертикально «от холеры», і поховали їх того самого дня.[1] Обох сповідав Василий Поповский, священник села, що читається на аркуші як «Пологовъ» або «Вологовъ».[1]
Літо 1848 року
Покажчик FamilySearch до метричних книг має під 1848 роком 119 смертей, а в інші роки, де смерті є, від 23 до 58.[4] На червень припало 25, на липень 46, на серпень 11, на вересень 10; в інші місяці року їх не більше шести.
Причини смерті покажчик не переносить, тож скільки людей із цих 119 забрала холера, він не каже.[4] На прочитаному аркуші вона стоїть при двох записах із шести, а решту аркушів року за причинами ми не читали.[1] У 119 лічено й дублі: таких пар серед записів 1848 року шість, усі на 14 і 15 червня, тож різних червневих записів 19.[4]
Священник, дячок і пономар на трьох аркушах
У книзі 1843 року в графі «Кто совершал таинство крещения» стоїть «Приходской Священник и Депутат Петр Петровский», а поруч «Указный Дьячок Григорий Иванов Яновский» і «Указный Пономарь Лука Яковлев».[2] Що це той самий Петровский, який помер 1848 року, випливає з імені й звання: записи № 7 і 8 аркуша 1848 року ховає «Приходской Священник и Депутат Петр Иосифов Петровский», а прямо аркуші цього не кажуть.[2][1] Хрестив він тут селян «Села Лосятина графа Браницкого».[2] Серед них Феодор, батьки Евдоким Климов Шведий і Ефросиния Кононова; покажчик ставить цей запис на 15 травня 1843 року.[4] У покажчику є й записи, де батьком стоїть Петр Иосифов Петровский: Феодор, 10 лютого 1844 року, мати Варвара Иоаннова; Мария, 5 липня 1847 року, мати Варвара Иванова. Звання він не подає, тож чи це родина священника, не каже.
На шлюбах січня 1849 року підпис уже інший: «Приходской Священник Иоанн Михайловский», а дячок за іменем той самий, «Указный дьячок Григорий Яновский».[3] 16 січня там записаний «Житель села Лосятина», наречений Иосиф Василиев, 28 років; прізвище на цьому аркуші читається непевно, покажчик дає «Калиб*», а 1842 року при тих самих імені й по батькові пише Калибенко.[3][4] 23 січня одружилися Сидор Василиев Власенко, 19 років, і Мария Филипова Сергинская, 18.[3][4] Прізвище дячка на всіх трьох аркушах можна прочитати і Яновский, і Яковский: літери н і к тут схожі.[2][1][3] У покажчику 15 вересня 1850 року стоїть Константин Михайловский, батько Иоанн Никифоров Михайловский, мати Матрона Федорова; звання й тут немає.[4]
Це три аркуші, а не послідовність служби: хто ще служив у ці роки, вони не кажуть.[2][1][3]
Що лежить у покажчику
По церкві св. Івана Богослова покажчик має 1549 записів за 1840-1853 роки, а за ними 3311 персон.[4] Записів про народження й хрещення разом 823, шлюбів 165, смертей 561. Самих книг, крім кількох аркушів, ми не читали. Покажчик дає, наприклад, шлюб Пантелеимона Маркова Совенка і Евфросинии Космыны Венгеривны 15 лютого 1853 року, а аркуша цього запису очима не бачено.
| Рік | Народження й хрещення | Шлюби | Смерті |
|---|---|---|---|
| 1840 | 65 | 11 | 33 |
| 1841 | 48 | 26 | 44 |
| 1842 | 41 | 21 | 58 |
| 1843 | 71 | 15 | 24 |
| 1844 | 70 | 32 | |
| 1846 | 70 | 23 | |
| 1847 | 74 | 15 | 34 |
| 1848 | 72 | 119 | |
| 1849 | 26 | ||
| 1850 | 83 | 16 | 58 |
| 1851 | 69 | 8 | 31 |
| 1852 | 84 | 13 | 48 |
| 1853 | 76 | 14 | 57 |
Це склад покажчика, а не життя села, і народжуваності чи числа весіль із цих рядків не вивести.[4] За 1849 рік у ньому самі шлюби, кожен проіндексовано двічі, тож різних шлюбів у ньому не більше 13; на аркуші перші два записи стоять по разу.[3] Шлюбів немає за 1844, 1846 і 1848 роки, а всього точних дублів у покажчику 23.[4]
1845 року в покажчику немає взагалі, та книгу цього року газетир ЦДІАК називає окремо, а каталог FamilySearch ставить цю справу на дві плівки; її саму не відкрито.[6][5] За 1851 рік навпаки: у покажчику 108 записів, а в газетирі окремої метричної справи немає; плівка цих записів у каталозі FamilySearch несе одну справу, метричні книги 1851 року.[4][6][5]
Прізвища
Найчастіші прізвища серед 3311 персон такі: Клопенко 100, Шевченко 70, Журбенко 55, Сидоренко 55, Симоненко 53, Калиниченко 31, Романенко 28, Павленко 27, Пологовский 26, Зновяченко 26.[4] Персона тут це кожна поява в записі: головна особа, батько, мати чи другий у шлюбі. Чоловічі й жіночі форми (Клопенко, Клопенкова) лічаться окремо. Жінки, записані з по батькові без прізвища, до переліку не входять. Перелік рахує останнє слово показаного імені. У 310 записах про народження чи хрещення покажчик показує дитину одним іменем, у 269 із них прізвище стоїть окремим полем запису, і до цих чисел такі діти не входять.
Прізвище Виштак покажчик пише так: Выштак 14 персон, Виштак 2, Вышпак 1.[4] Ще троє дітей, Онисим 1847 року, Арсений 1852-го й Архип 1853-го, мають Выштак в окремому полі прізвища. Записи з цими формами припадають на 1847-1853 роки, і ще один «Вышпак» на 1841-й.[4] Евфросиния Авдеева Выштак вийшла за Якова Трофимова Шевченка 7 квітня 1847 року, Лазарь Яковлев Выштак помер 3 серпня 1848-го.
Поруч стоять близькі написання. Выштаченко 11, Вышталь 4, Виштик 2, Выштиченко 2, Выштеченко 2, Вышопах 2, а Виштаченко, Вышшак і Виштоль по одному разу.[4] Найраніші з них 1840 року, першого року покажчика: у лютому записана Евдокия, батько Аверкий Василиев Выштаченко, а в липні Христина, народжена 17-го й хрещена 18-го, батько Авдей Иванов Вышталь. Те саме імʼя й по батькові повертаються під різними формами. Аверкий Василиев це Выштаченко 1840 року, Выштиченко 1843-го, Вышопах 1846-го, Выштаченко 1850-го, Выштак 1853-го. Роман Василиев це Вышталь 1842-го, Виштик 1846-го, Виштак 1848-го, Вышшак 1851-го.
Чи це одні люди й одне прізвище, покажчик не каже, а аркушів цих записів ми не читали.[4] Спорідненості зі Степанидою Виштак чи з Виштаками в переліку голоду вони не встановлюють.
Для пошуку. Метричні книги Лосятина лежать у ЦДІАК, фонд 127: 1840-1853 роки в описі 1012, і на кожен рік покажчика є своя плівка FamilySearch.[5] За описами, книги цієї церкви йдуть від 1780-1790 років до 1917-1919 років, за газетиром, в описі 1079.[7][8] У покажчику місце стоїть як «Иоанно-Богословская церковь, Лосятин, Васильков, Киев, Украина», у довіднику місць FamilySearch як «Losiatin, Vasil'kov, Kiev Governorate».[4][9]