Чотирнадцять дворів без свого храму: сповідний розпис 1838 року

Посеред лівої сторінки сповідного розпису Миколаївської церкви села Небелиця за 1838 рік стоїть заголовок великими друкованими літерами - «ДЕРЕВНЯ КОМАРОВКА». Одразу під ним починається двір 45, перший із чотирнадцяти комарівських дворів у чужому церковному списку.^[1] Свого храму в селі того року не було, і не зʼявиться він ще понад сто шістдесят років: краєзнавець Букет пише про село прямо - «церкви не було».^[3]

Стояли ті двори ще на старому місці: село перевезуть на Гуску аж 1863 року, за кілька верст на північний захід.

Чотирнадцять дворів підряд

Комарівська секція розпису йде суцільно, двори 45-58: у дворах 45-50 записано 33 душі, у дворах 51-57 - 21 душу, у дворі 58 - 7 душ.^[1] Прізвища дворів - Забочні, Борук, Петр Григоріев, Лутак, Подлипний, Гончар, Еришко, Кашалап, Сичевський, Могиль, Бернацький. Після двору 58 посполиті кінчаються, і йдуть станові розділи парафії - шляхта, міщани, відставні солдати; чи є серед них комарівські родини, розпис не показує.

Розпис перелічує всі душі приходу з позначками, хто був на сповіді, а не самих лише сповіданих. Але переписом села він від того не стає: чотирнадцять дворів - це ті, кого причт числив своїми парафіянами, а скільки дворів насправді стояло в Комарівці 1838 року, документ не рахував.

Уся парафія в одному підсумку

У кінці розпису стоїть зведена таблиця: «Всего Превышеписанного Села Небелицы Николаевской Церкви Приходскихъ Шестидесяти въ трехъ дворахъ обрѣтающіеся» - 63 двори, 331 чоловік і 342 жінки.^[1] Підписали священник Стефан Рубанович і указний пономар Авраам Пахалович. Чотирнадцять комарівських дворів - менш ніж чверть парафії, і саме тому народження, шлюби й смерті комарівців лежать не в комарівських, а в небелицьких книгах.

Метрика 1846 року: село назване в кожному запису

Метрична книга тієї самої церкви на 1846 рік підтверджує звʼязок напряму: усі перші чотири шлюби року - комарівські, і причт щоразу пише в записі село нареченого й нареченої.^[2] Двоє з чотирьох пар аркуш називає «деревни Комаровки» повністю. В одній парі наречений з «Комаровской Гути», а наречена з Комарівки, ще в одній із Гути обоє: це той самий церковний округ, але окреме поселення.^[2] Під кожним записом стоїть той самий підпис, що й у розписі вісьмома роками раніше - священник Стефан Захарієв Рубанович і дяк Авраам Пахалович.

До яких церков ходили комарівці

Комарівці ходили до причастя двома дорогами: «Жителі села були прихожанами Небелицької та Ніжиловицької церков. Часто вони відвідували й капличку у селі Кримок, де дітям роздавали цукерки і пряники».^[4] З 1916 року навіть Закону Божого в комарівській школі навчав не небелицький, а ніжиловицький причт: священник приїздив із Ніжилович тричі на тиждень.^[5] Церковна приписка мінялася, а храму в самому селі не було все одно.

Для пошуку. Хто шукає комарівського предка в церковних книгах, мусить замовляти справи не за назвою Комарівки, а за назвою парафії - Небелиця: ЦДІАК ф. 127 оп. 1012 (метричні книги) і оп. 1015 (сповідні розписи). Окремо від Небелиці покажчик цих справ Комарівки не подає.