Голод 1932-1933: пʼятнадцять померлих, семеро «встановлених» і жодного імені

Національна книга памʼяті ставить про Гавронщину два речення поспіль: «За свідченнями очевидців у селі під час Голодомору 1932-1933 років померло 15 осіб. Вдалося встановити поіменно лише 7 осіб».^[1] Далі йде мартиролог, і в ньому чотири позиції.

Жодна з чотирьох не називає імені.

Чотири позиції, і в кожній описано когось безіменного

Мартиролог друкує їх так:

Сусід і сусідка Котляр Ольги Андріївни - від голоду

Тайко (брат)

Тайко (брат) - від голоду

Вчитель, директор Гавронщинської школи та голова Гавронщинської ради (за свідченнями Нінько Оксани Павлівни, 1922 р.н.)

Перша позиція це двоє людей. Друга й третя - ще двоє, брати з прізвищем Тайко, причому імен у них немає, а стать і вік не названо. Четверта читається трьома способами: вчитель, директор школи й голова ради можуть бути однією людиною, двома або трьома.

Разом виходить пʼятеро, шестеро або семеро. Сімка, яку том називає у вступному реченні, виходить тільки при найширшому читанні четвертої позиції, і зійтися з пʼятнадцятьма померлими вона не може ні в якому разі.^[1]

Троє названих на цій сторінці - свідки, а не загиблі

Мартиролог укладено 2008 року за свідченнями Котляр О. А. (1922 року народження), Нінько О. П. (1922 р. н.) і Тайко О. В. (1923 р. н.); записували їх учні 7 класу Гавронщинської школи під керівництвом учителя історії Герасименко С. М.^[1] Тобто всі три прізвища, які читач бачить у мартиролозі Гавронщини, належать тим, хто памʼятав, а не тим, хто загинув.

Прізвище Тайко стоїть на цій сторінці тричі: двічі серед померлих братів і раз серед очевидців. Ким вони одне одному доводилися, книга не каже.

Отже поіменного переліку загиблих від голоду в Гавронщині цей том не дає: людини, яку можна було б знайти за прізвищем, у мартиролозі немає жодної. Хто був той учитель і директор школи, може ще памʼятати хтось у селі.

Могилу князя розкопали в ті самі два роки

Єдине, що краєзнавчий нарис 2006 року каже про голод у Гавронщині, - це один наслідок: «Як і скрізь, роки 1932-1933 були голодними. Саме тоді селяни зруйнували і могилу П. О. Трубецького в пошуках дорогоцінностей, які можна було обміняти на хліб».^[2] Чия це була могила й чому вона стояла при церкві, розказано на сторінці про посаг 1816 року.

Пʼятнадцять гавронщинців із районної книги смертей - і всі з 1924 року

Актових записів про смерть по Гавронщині за голодні роки ми не бачили. Єдина книга фонду, що охоплює по всьому районові й 1932-й, і 1933-й, - алфавітна книга реєстрації актів про смерть Макарівського району за 1920-1933 роки, ДАКО ф. Р-5634 оп. 1 спр. 564. Вона ведеться за абеткою прізвищ, і село в її заголовку не стоїть.^[3]

Гавронщинців у ній пʼятнадцятеро, і всі пʼятнадцять - із блоку 1924 року.^[3] Збіг чисел тут випадковий: пʼятнадцять зі спогадів 2008 року й пʼятнадцять із книги 1924-го розділені вісьмома роками, а звірити два переліки нема з чим, бо в мартиролозі імен немає взагалі. Самі ці імена стоять на сторінці про книги актів цивільного стану.