Шепеленко Дмитро Іванович
1914 - 1941, командир роти
О четвертій годині ранку 17 липня 1941 року передовий загін 144-го полку 28-ї гірськострілецької дивізії підійшов до Небелиці. Завдання було перерізати Житомирське шосе між селом і Ставищами. Бій тривав понад десять годин: проти загону йшли 26 танків, фельдмаршал фон Рейхенау вимагав негайно очистити дорогу, і по підкріплення довелося відправляти політрука Миколу Романовича Сівченка.[3] Командував загоном командир роти молодший лейтенант Дмитро Іванович Шепеленко, 1914 року народження.[2][4]
Того дня він загинув, а його полк відкинув противника з шосе.[4]
Два перекази однієї смерті
Як саме він загинув, розказано двічі й по-різному. Нарис Д. Нетреби в «Нарисах з історії Макарівського району» каже, що Шепеленко обвʼязався гранатами й підірвав танк.[3] Монографія Інституту історії НАН України викладає це інакше: «У критичний момент бою тяжко поранений командир із останньою вʼязкою гранат кинувся під ворожий танк, що прорвався вперед, i ціною власного життя знищив його».[4]
Документа під жодною з версій ми не бачили. Друга з них веде виноскою на «Історію Української РСР» 1977 року, тобто сюжет друкують щонайменше пів століття, і за цей час він устиг обрости подробицями, яких у першодруку могло й не бути.
Що дає облік і чого він не дає
Облікові документи ЦАМО підтверджують не подвиг, а людину. Молодший лейтенант Дмитро Іванович Шепеленко, 1914 року народження, 144-й гірськострілецький полк 28-ї гірськострілецької дивізії Південно-Західного фронту, убитий 17 липня 1941 року; орден Вітчизняної війни I ступеня - 8 червня 1967 року, через двадцять шість років після смерті.[2]
Місця народження в цих паперах немає в жодному. Облік дає частину, дату й запис про первинне поховання - «Київська обл., Ставищанський р-н, м. Ставище».[2] Звідки він родом, каже тільки краєзнавчий нарис, і каже прямо: «В 2003 р. ми відшукали рідну сестру Дмитра Шепеленка - Мотрю Іванівну. В рідному селі Орловець, що на Черкащині, де народився і виріс герой, одна з центральних вулиць носить імʼя легендарного командира».[3] Тобто він з Орловця на Черкащині, має сестру Мотрю Іванівну, розшукану 2003 року, і вулицю свого імені в рідному селі. По батькові сестри сходиться з його власним, і це ще одна ознака проти новосибірського однофамільця; але стоїть усе це на одному наративному джерелі, яке не каже, звідки взяло. Бій, у якому він загинув, обидві книжки кладуть на шосе між Небелицею і Ставищами, тобто в кількох кілометрах від села; картка поховання розкриває те саме «Ставище» як райцентр Ставищанського району Київщини, а це вже зовсім інший бік області.[3][2] Котре з двох мав на увазі укладач донесення, ми не встановили.
У базі є другий Шепеленко Дмитро Іванович - капітан із Новосибірщини, на службі до вересня 1955 року.[2] Наш - той, у кого стоїть 1914 рік народження, звання молодшого лейтенанта, 144-й гірськострілецький полк і дата вибуття 17 липня 1941 року. Таких записів шість, і всі шість про одну людину.
Памʼятник, на якому ми його не прочитали
Нетреба закінчує нарис адресою: «Коли вам доведеться їхати шосейною трасою Київ - Житомир, то при вʼїзді в село Небилиця, Макарівського р-ну зліва від дороги, побачите памʼятник. На ньому прізвища 52 воїнів, що геройськи загинули в тому нерівному липневому бою 1941 року, серед них і Дмитра Івановича Шепеленка».[3] Денисенко пише про «скромний обеліск біля с. Небелиця», на якому теж стоїть прізвище Д. Шепеленка, але числа 52 не називає.[4]
Ми передивилися знімки плити братської могили за 2009 і 2021 роки й його прізвища на ній не знайшли. Рядок, від якого залежить відповідь, розібраний на сторінці могили: прочитати його однозначно поки не вдалося.[1] Саме від нього залежить, чи стоїть на камені сам командир загону.
Бій 17 липня 1941 року ми розповідаємо окремо. Прочитати той рядок можна буде з одного знімка третьої колонки зблизька, зробленого влітку, коли плита виполота.