Текст подано таким, яким він став після цієї правки: пізніших правок тут не видно.
Загін, який тримав житомирське шосе
На бій під Небелицею є три джерела, і одне з них - облікові папери військового архіву.
Молодший лейтенант Дмитро Іванович Шепеленко, 1914 року народження, 144-й гірськострілецький полк 28-ї гірськострілецької дивізії Південно-Західного фронту, убитий 17 липня 1941 року; місце первинного поховання за донесенням - «Київська обл., Ставищанський р-н, м. Ставище».[2] Шість документів, серед них наказ про виключення зі списків і донесення про безповоротні втрати, кажуть те саме про ту саму людину.
Що відбувалося того дня, папери не описують. Це робить нарис «Безсмертний подвиг» Д. Нетреби, вміщений усередині статті про Небелицю в районному краєзнавчому томі 2006 року. За ним о 4-й годині 17 липня загін підійшов до села із завданням перерізати житомирське шосе між Небелицею і Ставищами; бій тривав понад десять годин; політрука Миколу Романовича Сівченка відправили по підкріплення; поранений Шепеленко обвʼязався гранатами, кинувся під ворожий танк і підірвав його.[3] Фельдмаршал фон Рейхенау, за тим самим нарисом, вимагав негайно очистити шосе.
Третє джерело на перші два не посилається. Академічна праця Галини Денисенко 2011 року, видана Інститутом історії НАН України, описує той самий бій у підрозділі про воєнні події 1939-1942 років у памʼятках історії: «Протягом дня передовий загін 144-го полку 28-ї гірськострілецької дивізії під командуванням командира роти молодшого лейтенанта Д. Шепеленка відбивав безперервні атаки ворога».[4] Звання там таке саме, як в архіві, - «молодший лейтенант», тоді як районний том пише «лейтенант». Виноска при абзаці веде не на макарівське краєзнавство, а на сьомий том «Історії Української РСР» 1977 року.[4]
| Хто пише | Звання | Частина | Чим міряє бій |
|---|---|---|---|
| облікові документи ЦАМО | молодший лейтенант | 144-й гірськострілецький полк 28-ї гірськострілецької дивізії Південно-Західного фронту[2] | дата вибуття 17 липня 1941 року й місце поховання, більше нічого[2] |
| Д. Нетреба, 2006 | лейтенант | 144-й стрілецький полк 28-ї гірськострілецької дивізії 27-го стрілецького корпусу[3] | понад десять годин, 26 танків проти загону, пʼять вибито, а відходячи ворог залишив на полі бою 26 танків[3] |
| Г. Денисенко, 2011 | молодший лейтенант, командир роти | 144-й полк 28-ї гірськострілецької дивізії[4] | цілий день атак, 26 підбитих танків, «більшість воїнів загону загинули»[4] |
Нетреба називає 26 танків двічі: спершу це танки, які кинули проти загону, і пʼять із них загін вивів із ладу, а наприкінці нарису ворог відходить, «залишивши на полі бою 26 своїх танків та більше сотні солдатів».[3] У Денисенко 26 - це танки, які загін підбив гранатами й пляшками із запалювальною сумішшю.[4]
Чому за той відтинок шосе взагалі трималися, пояснює початок самого нарису: завойовники підійшли до річки Ірпінь, виникла загроза Києву, і, щоб ворог не обійшов місто з півночі, командування Південно-Західного фронту вирішило завдати ряд флангових ударів.[3] На тій самій сторінці стоїть помилкова дата: «10 липня 1945 року завойовники підійшли до річки Ірпінь».[3] За всім навколишнім текстом це 1941 рік, і хто перенесе цю фразу в свій текст як є, зсуне війну на чотири роки.
Не плутати. У військових базах є другий Шепеленко Дмитро Іванович - капітан із Новосибірщини, який служив до 1955 року.[2] Чим вони відрізняються, розписано на сторінці молодшого лейтенанта.
Памʼятник, на який посилаються обидві книжки, стоїть при вʼїзді в село від траси. Нетреба описує його так: «Коли вам доведеться їхати шосейною трасою Київ - Житомир, то при вʼїзді в село Небилиця, Макарівського р-ну зліва від дороги, побачите памʼятник. На ньому прізвища 52 воїнів, що геройськи загинули в тому нерівному липневому бою 1941 року, серед них і Дмитра Івановича Шепеленка».[3] Денисенко пише про обеліск так: «Скромний обеліск біля с. Небелиця Макарівського району нагадує про події липня 1941 р. На ньому прізвища воїнів, які загинули у тому липневому бою. Серед них і прізвище Д. Шепеленка».[4] Числа 52 вона не називає, але прізвище командира на камені підтверджує так само, як Нетреба.
Чи це той самий камінь, що братська могила при трасі, і чи стоїть на ньому прізвище Шепеленка - про це йдеться на сторінці могили. У перших двох колонках плити, звірених за двома знімками, прізвища командира немає.[1]