Попович Володимир Трохимович
1920 - 1978, льотчик
Літак, який Попович привів на аеродром у ніч на 20 грудня 1942 року, мав сорок пробоїн.[1] Під Сталінградом він робив по шість-дванадцять вильотів за ніч у тридцятиградусні морози; окремо подання називає дванадцять ходок на Гумрак за одну ніч, а чи то була ніч на 20 грудня, з нього не видно.
Народився 14 жовтня 1920 року в Соснівці.[4] Село згадує його однією фразою і в довіднику 1971 року, і в нарисі 2006-го: уродженець, льотчик, Герой Радянського Союзу.[3][2]
Воював у 44-му гвардійському бомбардувальному авіаполку, командував ескадрильєю.[4] Під Курськом зробив десять вильотів із посадкою в тилу ворога. До партизанів літав без штурмана, щоб звільнити місце під вантаж.[1] Над повстанською Варшавою за девʼять ночей зробив 31 виліт і скинув 5600 кілограмів вантажів.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно указом від 15 травня 1946 року, медаль № 7036.[4] Помер 22 липня 1978 року в Києві, похований на Берковецькому кладовищі. На вʼїзді в Соснівку стоїть присвячений йому обеліск у формі крила з силуетом літака.[5]
887 і 926: два числа на дві дати
Нарис 2006 року каже про 926 нічних бойових вильотів,[2] подання на звання Героя - про 887. Саме подання лежить у ЦАМО, ф. 33, оп. 793756, спр. 38, і все, що тут сказано про вильоти - під Сталінградом, Курськом і Варшавою, - узято з нього, а не з довідників.[1] Це одна лічба на двох датах: 887 стоїть у поданні станом на березень 1945 року і в формулі указу 1946-го, 926 - у нарисі як підсумок. Різниця в 39 вильотів припадає на час між березнем 1945 року й підсумковою лічбою, а на що саме, джерела не кажуть.
Для пошуку. У картках «Картотеки нагороджень» звання Поповича скрізь стоїть «майор». Це звання на день, коли картку укладали, і читати його як звання на день подвигу чи нагородження не можна: на кінець служби він полковник авіації.[4]