Степан Прокопович Петрик
1883 - 1946, інженер
Степан Прокопович Петрик народився 1883 року у Веселій Слободі, і з чотирьох уродженців села, чиї справи потрапили до книги репресованих, він єдиний мав вищу освіту.[1] Жив у Києві, працював інженером Київського телеграфу.
25 квітня 1944 року, за пів року після визволення Києва, Військовий трибунал військ НКВС Київської області дав йому десять років позбавлення волі. Він помер в увʼязненні 1946 року, не відбувши й третини строку.[1] Реабілітований 1956-го, посмертно.
Де він помер і що з ним було ті два роки, стаття не каже. Не називає вона й статті звинувачення. Судили його вже після повернення радянської влади, і в цьому він не сам: двоє з чотирьох засуджених уродженців села дістали вироки саме 1944 року, а не в тридцяті.
Родинного звʼязку з Кіндратом Тарасовичем Петриком, розстріляним 1938 року, документи не називають. Прізвище в селі поширене: Петрики стоять серед перших поселенців 1850 року, серед батьків у книгах народжень, і Петриком газета називає голову колгоспу 1938 року.