Мегедь Петро Микитович
1869 - ?, селянин-одноосібник
Книга шлюбів 1928 року починає марʼянівський блок актом № 6, і молодому в ньому пʼятдесят вісім років. Мегедь Петро Микитович, удівець із Марʼянівки, одружується вдруге - з Марчук Марією Андріївною, сорока трьох років, удовою з сусідньої Козичанки.[1] Обоє живуть із власного господарства.
Бланк питає про попередній шлюб, і в цій графі стоїть: дітей 4, живі 3.[1] До 1928 року він поховав дружину й одну дитину.
Імʼя нареченої написане нерозбірливо. Ми читаємо його як «Марія», але певності тут немає; прізвище «Марчук» і по батькові «Андріївна» видно чітко.[1]
Двоє Микитовичів і вітряк на хуторі
На тій самій сторінці книги репресованих стоїть Мегедь Олексій Микитович, 1880 року народження, теж із Марʼянівки й теж селянин-одноосібник: 14 січня 1931 року його виселили на три роки.[3] По батькові в них те саме.
За тридцять років до того довідник 1900 року описує хутір у девʼять дворів, і єдиний вітряк у ньому, об одному поставі, належить міщанинові Микиті Прокофьевичу Мегеда.[2]
Родини з цих трьох імен ми не робимо. Спільне по батькові дає кандидата на батька, а називає батька метричний запис про народження. Такого запису по Марʼянівці ми не маємо, тож Микита Прокофьевич лишається тут власником вітряка й нікому не приписаний.
По батькові власника вітряка - Прокофьевич, тобто його батька звали Прокопом; а серед чотирьох васильківських міщан, які осіли на купленій 1863 року землі, стаття про датування поселень району називає поіменно Прокопа Демидовича Мегедя.[4] На хуторі, де дворів девʼять і всі одного роду, це вже не збіг прізвища, а збіг із названим на імʼя засновником: найімовірніше батько й син. Іншого Прокопа Мегедя джерела на цьому хуторі не знають, але метрики, яка звʼязала б цих двох, ми не бачили.
21 лютого 1930 року
Цього дня Трійка при Колегії ДПУ УСРР ухвалила виселити його на пʼять років за межі України.[3] У статті він «українець, малописьменний», селянин-одноосібник, що проживав у Марʼянівці.[3] Реабілітований 1989 року.
Куди його вислали, том не пише. Чи дожив він до кінця пʼятирічного строку й чи вернувся в село - теж; Марія Андріївна після акта 1928 року в жодному з документів, які ми бачили, більше не трапляється.
Того року й наступного з Марʼянівки виселили ще трьох Мегедів, а четвертого розкуркулили без виселення: про цю хвилю - окремо.
У бланку 1928 року його заняття записане так: «приробутки від господарства, господарюють у себе».[1]