Левитський Борис Порфирійович

1887 - 1937, керівник хору при бібліотеці Академії наук

Народився 1887 року в Андріївці, дістав середню освіту, жив у Києві й керував хором при бібліотеці Академії наук.^[1] Стільки про нього відомо з єдиної статті, яка згадує його імʼя.

20 листопада 1937 року комісія НКВС і Прокуратури СРСР винесла йому розстріл. Вирок виконали через три дні, 23 листопада. Місце поховання невідоме.^[1]

Один із девʼятьох андріївців у томі

Том «Реабілітованих історією» звʼязує з Андріївкою девʼятьох людей. Шестеро з них на час арешту жили в селі: колгоспник, рахівник колгоспу, учитель і завуч місцевої школи, селянин-одноосібник і людина, записана як «тимчасово не працював». Ще один народився тут, а забрали його з Калинівки. Левитський і арбітр держарбітражу Василь Дубровін-Решетниченко - двоє, чия робота й чий арешт були київські.^[1]

Різниться і те, хто їх судив. Трьох андріївців засудила трійка при УНКВС по Київській області, трьох - Особлива Нарада при НКВС СРСР, ще двох - особлива нарада при колегії ДПУ, обох 1930 року й обох на виселення. Левитський у цьому переліку єдиний, чий вирок винесла комісія НКВС і Прокуратури СРСР.^[1]

Реабілітація на тридцять три роки раніше за односельців

Його реабілітували 1956 року. Наступного андріївця, завуча школи Кирила Недашківського, реабілітують 1965-го, арбітра Дубровіна-Решетниченка 1976-го, а решту шістьох - аж 1989 року, однією хвилею.^[1] Тобто справу Левитського переглянули в перший же рік після XX зʼїзду.

Чому саме його справа виявилася першою, том не пояснює: він узагалі не називає ні статті обвинувачення, ні номера справи, ні того, хто клопотався про перегляд. Про хор при академічній бібліотеці том дає один рядок: саме заняття, і ні років, ні того, чим воно скінчилося.