Лазебний Арсен Савович
1897 - 1937, заступник директора Макарівської МТС
Народився 1897 року в Завалівці, там і жив. Українець, малописьменний. У томі записаний як заступник директора Макарівської МТС.[3]
4 грудня 1937 року трійка при УНКВС по Київській області засудила його до розстрілу, і 15 грудня вирок виконали.[3] Між одним і другим - одинадцять днів. Де це сталося, стаття не каже, а місце поховання стоїть у ній як невідоме.
Член КП(б)У з 1931 по 1937 рік
Партійність надрукована в томі з обома датами - і вступу, і кінця.[3] Рік, коли членство скінчилося, - той самий, у грудні якого його розстріляли. Що між тими двома подіями сталося раніше, стаття не пояснює: ні дати арешту, ні статті обвинувачення в ній немає.
Єдиний із посадою
Семеро уродженців Завалівки записані в київському томі.[3] Восьмим, найпевніше, був Цірат Вілем Іванович із житомирського тому: той пише лише «с. Завалівка Київської губ.», а це поле не розрізняє двох Завалівок - вишгородську записано так само. На макарівську показують три ознаки: Цірата записано німцем, а серед шести вишгородських завалівчан у книзі німців немає; у нашому селі є Цират Адольф Федорович, те саме прізвище; і саме при нашому селі задокументовані німецькі колонії, а при вишгородському - ні.[4]
Семеро з восьми - троє колгоспників і четверо робітників: заводу імені Свердлова, взуттєвої фабрики, консервного заводу, хлібопекарні № 7.[3][4] Лазебний один стоїть із посадою, і записана вона не в самому селі, а при машинно-тракторній станції, названій за райцентром - Макарівській.[3]
1957-й замість 1989-го
Реабілітували його 1957 року. Із тих самих вісьмох так рано реабілітували ще одного - Германа Ніксдорфа, теж 1957-го. Решту шістьох - 1989 року, на тридцять два роки пізніше.[3][4] Чим викликана така різниця, книги не пояснюють: про реабілітацію вони друкують рік і більше нічого.
Лазебні в Завалівці
Прізвище в селі давнє, і на це є документ. Ревізька казка 1811 року записує двір: «Яковъ Кондратьевъ Лазебный, 80, умре 1808го; у него сынъ Наумъ, 30 … 46».[1] Числа тут читаються не так, як здається з першого погляду: шапка аркуша має три графи - «по послѣдней ревизіи состояли», «изъ того числа выбыло», «нынѣ всѣхъ налицо», - тож перше число це вік за минулою ревізією 1795 року, а не на рік самої казки.[1] Отже вісімдесят Якову було 1795-го, народився він близько 1715 року, а помер 1808-го, років девʼяноста трьох. По батькові додає до роду ще одне імʼя: Якового батька звали Кондрат.
Наумів вік проходить через чотири ревізії й сходиться без залишку: 30 за 1795 рік, 46 у 1811, 51 за 1816 і 69 у 1834.[1][2] Числа за 1816 рік ми беремо не з самої тієї казки - її ми не читали, - а з графи попередньої ревізії в бланку 1834 року. Тобто народився Наум близько 1765 року, і в казці 1834 року двір стоїть уже за ним.
Там при Наумові записані сини Яків (17 за ревізією 1816 року, помер 1825-го, років двадцяти шести) і Лукʼян (13 за тією самою ревізією, 31 нині) та однорічний онук Семен.[2] Живуть при дворі й Ромащенки: племінник Євсей, 26 років за минулою ревізією і 44 нині, з синами Павлом, Данилом і Мойсеєм, а з жінок записані Лукʼянова жінка Меланія, 26 років, та Євсеєва жінка Меланія, 45, із дочкою Уліяною, 16. Двома ревізіями поспіль виходить пʼять поколінь роду підряд: Кондрат, Яків, Наум, Лукʼян, Семен.[1][2]
У ХХ столітті Лазебних у Завалівці теж кілька. Нарис 2006 року називає Лазебного Семена Михайловича, який до 1941 року очолював колгосп імені Шевченка; Лазебного Анатолія Никоновича, через якого завалівське підпілля трималося звʼязку з Києвом; Лазебну Тетяну Михайлівну 1938 року народження, чиє свідчення про голод 1946-1947 років там записане.[5]
Чи тягнеться від того двору рід до Арсена Савовича, ми не знаємо. Між однорічним Семеном 1834 року й народженим 1897-го Арсеном лежать покоління, яких ми не бачили в жодному документі, і те саме стосується трьох Лазебних із нарису.[2][5] Спільні тут село й прізвище, а родину доводить метричний запис, не однакове прізвище на двох сторінках.