Восьме імʼя лежало в житомирському томі
Макарівський розділ другої книги «Реабілітованих історією» звʼязує із Завалівкою сім осіб.[2] Восьма стаття лежить в іншому обласному томі. У житомирської книги 7, частина 1, є географічний покажчик, якого київський том не має. Під Завалівкою Київської губернії в ньому стоїть Цірат Вілем Іванович, неписьменний колгоспник із Раковичів Радомисльського району.[6]
| Хто, як у книзі | Де жив на день арешту | Ким засуджений | Вирок | Винесено і виконано |
|---|---|---|---|---|
| Полнов Вільгельм Федорович, 1887 року народження, колгоспник | с. Улянівка Макарівського району | трійка при УНКВС по Київській області | розстріл | 3 серпня 1937, виконано 7 серпня 1937[2] |
| Лопатіна Мотрона Яківна, 1900 року народження, підсобна робітниця заводу ім. Свердлова | м. Київ | трійка при УНКВС по Київській області | 8 років позбавлення волі | 17 листопада 1937[2] |
| Лопата Федір Якович, 1910 року народження, колгоспник | с. Завалівка | трійка при УНКВС по Київській області | розстріл | 20 листопада 1937, виконано 27 листопада 1937[2] |
| Лазебний Арсен Савович, 1897 року народження, заступник директора Макарівського МТС | с. Завалівка | трійка при УНКВС по Київській області | розстріл | 4 грудня 1937, виконано 15 грудня 1937[2] |
| Цірат Вілем Іванович, 1887 року народження, німець, колгоспник | с. Раковичі Радомисльського району Житомирської області | НКВС СРСР і Прокурор СРСР | розстріл | 13 грудня 1937, виконано 23 грудня 1937 у Житомирі[6] |
| Цират Адольф Федорович, 1898 року народження, робітник 4-ої взуттєвої фабрики в Києві | м. Ірпінь | Особлива Нарада при НКВС СРСР | 10 років позбавлення волі | 16 січня 1938[2] |
| Корбчук Марія Трохимівна, 1920 року народження, робітниця Київського консервного заводу | с. Горенка Києво-Святошинського району | Військовий Трибунал військ охорони тилу 37 армії | розстріл | 14 серпня 1941, виконано 17 серпня 1941[2] |
| Ніксдорф Герман Адольфович, 1899 року народження, робітник хлібопекарні № 7 | м. Київ | Особлива Нарада при НКВС СРСР | 10 років позбавлення волі | 8 грудня 1941[2] |
Спільної дати в цих восьми немає: рішення розкидані від серпня 1937 до грудня 1941 року, і жодні два з них не винесені одного дня.[2][6] У самій Завалівці на день арешту лишалися двоє - колгоспник Лопата і заступник директора Макарівського МТС Лазебний. Решта шестеро жили в Києві, Ірпені, Улянівці, Горенці й у Раковичах на Житомирщині.[2][6]
Завалівок у цих книгах дві
Друга - Вишгородського району, і її люди стоять у тих самих томах. У другій книзі їх четверо: Гарбуз, Лещенко й Овчар, народжені в тій Завалівці, і Лешенко, яка в ній жила.[4] Розділ біографічних довідок третьої книги додає ще двох - Бровка й Несина, уродженців Вишгородщини, розкуркулених на початку тридцятих і записаних тією самою Завалівкою.[5] Хто складе обидва села в один перелік, дістане чотирнадцять імен замість наших восьми, а разом з ними й чужі вироки. Розрізняє два села сам рядок статті: район надрукований при місці народження - і саме там його треба читати: у полі проживання том пише голу «с. Завалівка», без району.
Четверо з восьми записані німцями
Ніксдорф Герман Адольфович, Полнов Вільгельм Федорович, Цират Адольф Федорович і Цірат Вілем Іванович - половина переліку.[2][6] Через одні руки вони не проходили. Полнова засудила трійка при УНКВС по Київській області 3 серпня 1937 року, Цірата - НКВС СРСР і Прокурор СРСР 13 грудня того самого року. Цирата Адольфа й Ніксдорфа засудила Особлива Нарада при НКВС СРСР 1938 і 1941 років.[2][6] Три органи, три роки, чотири окремі справи.
Вирок Полнову трійка винесла того самого дня, 3 серпня 1937 року, що й людям Колонщини, Мотижина, Королівки, Маковища, Зурівки й Фасови.[3] Того дня вона закривала не одне село, а район.
Німецькі поселення при Завалівці справді були. Список населених місць Київської губернії 1900 року показує при селі дві колонії, землю яких том прямо називає «принадлежащей нѣмцамъ-колонистамъ». В одній 4 двори, 22 особи, 235 десятин. У другій 5 дворів, 30 осіб, 105 десятин.[1] Другу з них той самий том називає «Кол. Заваловская (Карповка)» - форму «Карпівка» список поселень 1924 року, отже, не вигадав: вона стоїть у джерелі за чверть століття раніше. У 1924 році та сама колонія значиться як «Завалівська колонія (Карпівка)», окремим рядком і з типом поселення «колонія».[7] В обліку Київської округи 1926 року окремого рядка про колонію вже немає, а сама Завалівка стоїть під Юрівською сільрадою.[8] Чи злилася колонія із селом, чи її мешканців виселили, з цих переліків не видно.
Звʼязку між колоністами й репресованими ми не доводимо: жодне джерело не кладе Ніксдорфа, Полнова чи котрогось із Ціратів у Карпівку або в котрусь із колоній 1900 року. Показати це прямо могли б посімейні списки колоністів, метричні книги німецьких громад або ревізії.
Двох реабілітували 1957 року, шістьох - 1989
Лазебному й Ніксдорфу реабілітація прийшла 1957 року, решті шістьом - 1989-го, через тридцять два роки після перших двох.[2][6] Це дві різні хвилі перегляду справ. У статтях тому стоїть самий рік: ні підстави, ні органу, який переглядав справу, книга не називає. Тому чому ці дві розібрали на тридцять два роки раніше за решту, з неї не видно.
Для пошуку. Прізвища Лопата й Лазебний трапляються в покажчику дублікатів метричних книг Київської губернії - на плівках DGS 5683963, 5684272 і 5684157. На останній із них знято номери образів: 153 - смерть Анастасії Лопата 1914 року, 37 - народження Іоанна Лопата 1912 року.[9] Чи це завалівські записи, а не просто той самий рід на плівці спільної парафії, ми не перевіряли: самих образів ми не читали. Той, хто їх відкриє, побачить назву села в самому записі.