Чорний Аврам-Шмуль Менашевич

1911 - ?, робітник артілі «Труддзеркало»

Народився 1911 року в Ситняках. Єврей, освіта початкова. З села виїхав до Києва й працював робітником артілі «Труддзеркало».^[1]

Заарештували його 1 лютого 1937 року. Київський обласний суд розглянув справу 17 жовтня 1937 року й виправдав за відсутністю складу злочину.^[1] Між арештом і виправданням минуло вісім із половиною місяців.

Чому це рідкість

Макарівський розділ «Реабілітованих історією» це 632 статті про людей району. Слово «виправданий» стоїть у трьох із них.

Крім Аврама-Шмуля Чорного, це Альберт Карлович Гельман, німець із Осикового, колгоспник, якого Київський обласний суд виправдав 17 березня 1939 року, і Антоніна Мартинівна Панчик, полька, колгоспниця з Макарівської Буди, виправдана тим самим судом 11 червня 1939 року «за недоведеністю складу злочину».^[1] Усі троє належали до національних меншин, і судив їх суд, а не позасудовий орган.

Гельмана й Панчик виправдали 1939 року, коли велика хвиля вже спала. Чорного виправдали в самому 1937-му.

Про те, у чому його звинувачували, книга не каже. Не пояснює вона й того, навіщо чоловікові, якого суд виправдав ще 1937 року, знадобилася реабілітація - а вона датована 1991-м.^[1]

Село, з якого він вийшов

При Ситняках була окрема єврейська землеробська колонія: 1900 року в ній налічували сорок дворів і 672 жителі, майже стільки ж, скільки в самому селі, і власну синагогу. Після 1900 року колонія зникає з довідників, і ні дати її кінця, ні числа жителів по ній ми не знайшли.

Чи народився Аврам-Шмуль Чорний саме в колонії, джерело не каже: воно називає село й національність, не більше. Але обидва ситняківці, яких книга репресованих подає як євреїв, на час арешту жили вже не в селі, а в Києві й працювали на міських підприємствах. Другий - Валько Беркович Цалюк, майстер на заводі «Більшовик». Йому пощастило менше.