Іван Бондаренко

? - 1768, кріпак, ватажок гайдамацького загону

Він народився кріпаком у Грузькій і служив сторожем при кухні дідича Харлінського.^[1] Улітку 1768 року, у розпал жнив, він привів у рідне село гайдамацький загін. Два тижні його люди розʼїжджали по околишніх селах, грабуючи панські та єврейські доми, і здобич звозили до отамана; сам він квартирував у місцевого священника Андрія Робинського, а табір стояв у Гусаковому яру.^[2]

Район, у якому діяв загін, окреслюють ті самі назви, що й досі стоять поруч на карті: Брусилів, Грузьке, Бишів, Андріївка, Рожів, Макарів.^[1]

Узяли його не в бою, а хитрістю - у Макарові. Похилевич називає того, хто це зробив, «козаком Проскуринського Щербиною», Шульгин - сотником із корнинських маєтків Проскурів на прізвище Щербина: це та сама людина.^[2][1] Далі був суд і страта в Чорнобилі.^[1]

Про цю людину варто сказати те, чого не скаже коротка довідка: у джерелах вона зветься двома різними іменами. Похилевич, який записував спогади села 1864 року, назвав ватажка Семеном.^[2] Шульгин, який через тридцять чотири роки працював уже з кодненськими судовими актами, назвав його Іваном - і не сам від себе: імʼя стоїть у виказах його спільника Корнія Москаленка перед судом 1768 року.^[1]

Тобто це не суперечка двох рівних версій. За «Іваном» стоїть протокол слідства, записаний по гарячих слідах; за «Семеном» - памʼять села через три покоління, яка ще й, за спостереженням самого Шульгина, встигла зробити з ватажка постать помітно ідеальнішу, ніж вона була в документах.^[1] Село памʼятало головне - що він звідси, - а імʼя за девʼяносто шість років зсунулося.