Гайдамацький загін Бондаренка стояв табором у Грузькій

Улітку 1768 року, у розпал жнив, до Грузької прийшов гайдамацький загін. Привів його уродженець самого села, кріпак тутешнього дідича Харлінського, що служив сторожем при панській кухні.^[1] Те, що ватага справді була в Грузькому й що ватажок зупинився тут надовше, стоїть у виказах його спільника Корнія Москаленка перед кодненським судом того самого 1768 року - тобто це не сільський переказ, а свідчення зі слідства.^[1]

Місцева памʼять додає до цього подробиці, яких у судових актах немає: загін став табором у Гусаковому яру, а сам ватажок квартирував у священника Андрія Робинського. Два тижні гайдамаки розʼїжджали по околишніх селах, грабували панські та єврейські доми, і здобич звозили до отамана.^[2]

Скінчилося це не в бою. Ватажка взяли хитрістю в Макарові, і зробив це Щербина - за Похилевичем «козак Проскуринського», за Шульгином сотник із корнинських маєтків Проскурів, тобто обидва кажуть про ту саму людину.^[2][1] Далі був суд і страта в Чорнобилі.

Район, у якому діяв загін, окреслюють ті самі назви, що й досі стоять поруч на карті: Брусилів, Грузьке, Бишів, Андріївка, Рожів, Макарів.^[1]

Радянська «Історія міст і сіл» переказала все це одним реченням, назвавши Бондаренка кріпаком із села й учасником Коліївщини.^[3] Розбіжність в імені ватажка - Іван у судових актах, Семен у переказі, який записав Похилевич, - розібрана на його власній сторінці.