Що робив тут загін Бондаренка, відомо зі слів його ж учасника
Літо 1768 року, Коліївщина. Що гайдамацький загін був в Андріївці, відомо з протоколу допиту, а не з переказу чи краєзнавчої книжки.
Корній Москаленко, учасник загону, свідчив перед кодненським судом того самого року. У його зізнанні дорога описана коротко й по порядку: з Бишева «wyszli idąc na Jędrzejowke», село пограбували, а звідти пішли на Рожів, і пограбувавши Рожів, прийшли до Макарова.[1] Назву записано польською формою імені - Єнджеївка від Єнджея, тобто Андрія, - і це та сама Андріївка.
Що саме сталося в селі
У селі була шляхтянка. Її видав загонові тамтешній селянин; її привели за руку й застрелили.[1] Далі йде подробиця, якої не переказало жодне пізніше видання: тіло тримали при собі два дні, а «trzeciego dnia za cel sobie wyznaczywszy» стріляли в неї, вправляючись.[2]
Документ мовчить про решту. Імені шляхтянки в ньому немає. Імені селянина, який її видав, теж немає. Скільки людей було в загоні, скільки дворів пограбували, чи були в селі інші вбиті - протокол не каже нічого. Він каже саме те, у чому зізнавався Москаленко, і не більше.
Свідчить тут учасник загону, під судом, тобто проти себе.
Порядок сіл на дорозі
Джерела розходяться в одному - у порядку сіл на дорозі.
| Джерело | Маршрут |
|---|---|
| Зізнання Москаленка, Коденська книга | Бишів, Андріївка, Рожів, Макарів[1] |
| «Історія міст і сіл» 1971, стаття про Бишів | «рушив на Рожів, Андріївку, а потім на Макарів»[3] |
| Нарис про Рожів, книжка 2006 року | Бишів, Рожів, Макарів - без Андріївки[5] |
Радянський том 1971 року ставить Рожів перед Андріївкою, тобто розвертає відрізок дороги, і джерела не називає.[3] Районна книжка 2006 року в нарисі про Рожів скорочує маршрут до трьох пунктів, і нашого села в тому реченні немає взагалі.[5]
У Москаленка Андріївка стоїть між Бишевом і Рожевом, і саме в такому порядку.[1] Протокол слідства ближчий до події на два століття за обидва перекази й не переказує нікого.
Усі три тексти кажуть, що загін ішов цим кущем сіл; два з трьох називають Андріївку прямо.
Одна подробиця, яку переказ зсунув
Нарис про Грузьке в книжці 2006 року Андріївку називає і покликається саме на Москаленка: «В Андріївці, за словами Корнія Москаленка, вони вбили шляхтянку, яку привіз до них якийсь селянин».[4]
У протоколі стоїть інше слово. Не привіз, а видав, і привели її за руку.[1] Різниця тут не стилістична: у переказі селянин доставляє жертву, у документі він її викриває, а веде вже загін. І двох днів, і третього дня зі стрільбою в переказі немає зовсім.
Ватажка того загону, Івана Бондаренка, того ж літа взяли обманом надвірні козаки, що були пристали до нього, і 8 серпня 1768 року стратили.[5] Про його власну дорогу і про те, звідки взялися дві різні версії його імені, - на його сторінці.