Вісімдесят рядків на вісімдесят одне прізвище
Том каже, що встановлено прізвища вісімдесяти одного жителя, а в надрукованому нижче переліку рядків вісімдесят. Верстка в три вузькі шпальти ламає найдовші прізвища навпіл - і пояснює зовсім не те, чого від неї чекають.
«Встановлено прізвища 81 жителя», - каже нарис у книзі памʼяті. У надрукованому одразу за ним переліку рядків вісімдесят.[2] Обидва числа стоять на одній сторінці, і звідки між ними взялася одиниця, том не пояснює.
Шпальта завширшки у двадцять знаків
Мартиролог надруковано трьома вузькими шпальтами.[2] У такій колонці вміщається близько двадцяти знаків, тому прізвище з іменем і по батькові в один рядок не влазить - його доводиться ламати.
Набір, який ламає рядки на кожному довгому записі, і сам напрошується у винуватці. Одиниця різниці, загублений рядок, зсув при верстці: пояснення лежить так близько, що далі шукати ніби й ні до чого.
Що робить перенос
Коли довге прізвище переноситься, його хвіст опиняється на наступному рядку - поруч із початком сусіднього запису. Око читає рядок як цілий, і два обрізки складаються в одне імʼя, якого в переліку немає.
Ламаються саме довгі прізвища. Короткі влазять у рядок цілими, а рідкісні й довгі - ті, за якими найлегше знайти рід, - обриваються. Хто шукає своїх, понесе в архів прізвище, якого не існувало, і не знайде нічого.
Такий перелік не можна читати підряд. Його треба брати рядок за рядком, а кожен довгий запис звіряти з наступним - і саме так перебирати всі вісімдесят позицій цього мартиролога.
Чому список псується, а проза - ні
Три колонки тут не примха. Так дешевше: том охоплює цілу область, списків у ньому сотні, і кожен зайвий аркуш - це тираж. Три вузькі шпальти вміщають утричі більше імен на сторінку.
Проза від переносу не псується: «продовжен-ня» на двох рядках лишається собою. Список псується, бо в ньому кожен рядок - окрема одиниця, і межа між рядками несе зміст. Верстка тут частина джерела, і читати її треба так само уважно, як самі імена.
Річ в одиниці рахунку
Перенос нічого не забирає. Він додає - імена, яких не було ні в переліку, ні на світі.
Одиниці різниці він не пояснює, і помилка набору тут ні до чого. Два рядки стоять не за одну людину, а за цілі родини: «Назаренко Іван жінка і син» та «Пархоменко Ганна і вся сімʼя».[2] Скільки людей за ними, книга не каже й сама їх не розгортає.
Отже якби перелік розгорнути по людях, вийшло б більше за 81. Вісімдесят - це кількість рядків, які видно; скільки людей недорахувалося село, з переліку не вирахувати взагалі. Звідки взялося саме 81, том не пояснює й тут.
Як цей мартиролог укладено
Нарис і перелік складено зі свідчень девʼятьох односельців, записаних учителями місцевої школи через шістдесят із гаком років після голоду.[2] Архівного посилання при переліку немає жодного.
Мартирологи сусідніх сіл - Макарівської Буди й Озірщини - укладені з книг реєстрації актів про смерть: там при кожному імені стоять дата, вік і те, що книга подає як причину, - хай навіть слово «невідомо». В озірщинських актах 1933 року ця графа здебільшого не заповнена взагалі, тож слово «невідомо» там переважно від книги.[1] Зате дата й вік записані рукою сільського реєстратора тоді ж, того самого року.
Тут таких граф немає й бути не може: памʼять зберігає імена, а дати з неї стираються. Тому «за свідченнями очевидців близько 240» і «встановлено прізвища 81» стоять поруч без суперечності. Перше число каже, скільки, за спогадами, померло. Друге - скільки імен удалося пригадати.
Чого не встановлено
Скільки людей стоїть за двома «родинними» рядками, невідомо, і розгорнути їх може лише те саме джерело, з якого їх записали, - а воно вже переказане й записане остаточно.
Відкрите й те, чи трапляється такий самий перенос на сторінках інших сіл цього тому. Верстка там та сама, отже й пастка мала б бути та сама, - але це припущення: далі цієї сторінки твердження не сягає.
Питання закриють книги реєстрації актів про смерть по цьому селу за 1932-1933 роки: у них імена стоять із датами й віком - тобто з тим, чого спогади дати не можуть.