Три шпальти, у яких ламаються прізвища
Мартиролог голоду надруковано трьома вузькими колонками, і найдовші прізвища переносяться навпіл. Той, хто читає такий перелік підряд, шукатиме в архіві людину, якої немає.
Мартиролог у книзі памʼяті надруковано трьома вузькими шпальтами.[1] У такій колонці вміщається близько двадцяти знаків, тому прізвище з іменем і по батькові в один рядок не влазить.
Це не оформлення. Це пастка, і вона чекає на кожного, хто прийде до цього переліку зі своїм прізвищем.
Що робить перенос
Коли довге прізвище переноситься, його хвіст опиняється на наступному рядку - поруч із початком сусіднього запису. Око читає рядок як цілий, і два обрізки складаються в одне імʼя, якого в переліку немає.
Найбільше страждають саме довгі прізвища. Тобто пастка спрацьовує вибірково: короткі імена вона лишає цілими, а рідкісні й довгі - ті, за якими найлегше знайти рід, - перетворює на невпізнанне.
Наслідок для того, хто шукає своїх, буквальний: він понесе в архів прізвище, якого не існувало, і не знайде нічого.
Правило просте: такий перелік не можна читати підряд. Його треба брати рядок за рядком, а кожен довгий запис звіряти з наступним - і саме так перебирати всі вісімдесят позицій цього мартиролога.
Чому в переліку 80 рядків, а в книзі - 81
Той самий том пише, що встановлено прізвища 81 жителя, а в надрукованому переліку рядків 80.[1] Спокуса пояснити це помилкою набору велика, і вона хибна.
Річ в одиниці рахунку. Два рядки стоять не за одну людину, а за цілі родини: «Назаренко Іван жінка і син» та «Пархоменко Ганна і вся сімʼя».[1] Скільки людей за ними, книга не каже й сама їх не розгортає.
Отже якби перелік розгорнути по людях, вийшло б більше за 81, а не менше. Вісімдесят - це кількість рядків, які видно, а не кількість тих, кого село недорахувалося. Звідки взялося саме 81, том не пояснює.
Чому мартиролог узагалі верстають у три колонки
Причина проста й не має злого наміру: так дешевше. Том охоплює цілу область, списків у ньому сотні, і кожен зайвий аркуш - це тираж. Три вузькі колонки вміщають утричі більше імен на сторінку.
Але саме тому такий перелік читається інакше, ніж будь-який інший текст книги. Проза від переносу не псується: «продовжен-ня» на двох рядках лишається собою. Список псується, бо в ньому кожен рядок - окрема одиниця, і межа між рядками несе зміст.
Верстка тут не оформлення. Вона частина джерела, і читати її треба так само уважно, як самі імена.
Як цей мартиролог укладено
Це головне, що варто знати наперед, перш ніж брати з нього числа.
Нарис і перелік складено зі свідчень девʼятьох односельців, записаних учителями місцевої школи через шістдесят із гаком років після голоду.[1] Архівного посилання при переліку немає жодного.
Порівняння показує, що це означає. Мартирологи сусідніх сіл - Макарівської Буди, Забуяння, Озірщини - укладені з книг реєстрації актів про смерть: там при кожному імені стоять дата, вік і причина, записані рукою сільського реєстратора тоді ж, у 1932-1933 роках. Тут таких граф немає й бути не може: у памʼяті зберігаються імена, а не дати.
Тому «за свідченнями очевидців близько 240» і «встановлено прізвища 81» - не суперечність, а дві різні міри: скільки, за спогадами, померло, і скільки імен удалося пригадати.
Чого не встановлено
Скільки людей стоїть за двома «родинними» рядками, невідомо, і розгорнути їх може лише те саме джерело, з якого їх записали, - а воно вже переказане й записане остаточно.
Не перевірено й те, чи трапляється такий самий перенос на сторінках інших сіл цього тому. Верстка там та сама, отже й пастка мала б бути та сама, - але це припущення, а не перевірений факт: звірено лише цю сторінку.
Закрити питання може одне: книги реєстрації актів про смерть по цьому селу за 1932-1933 роки. Вони дали б імена з датами й віком - тобто те, чого спогади дати не можуть.