Голодомор

У переліку жертв Голодомору по Чорногородці 80 позицій. Це імена, які встигли зібрати - через шістдесят із гаком років після голоду, з памʼяті девʼятьох людей.^[1]

Що каже книга. Колгосп у селі створено 1929 року, під час колективізації розкуркулили пʼять селянських родин. Восени й узимку 1932 року для виконання завищених планів хлібозаготівлі в селі створили спеціальну бригаду з активістів. У «злісних саботажників» розбирали навіть хати. Загиблих від голоду, за свідченнями очевидців, близько двохсот сорока.^[1]

Про числа в переліку. Сам том пише, що встановлено прізвища 81 жителя, а в надрукованому переліку рядків 80. Різниця не в арифметиці, а в одиниці рахунку: два рядки стоять не за одну людину, а за цілі родини - «Назаренко Іван жінка і син» та «Пархоменко Ганна і вся сімʼя». Скільки людей за ними, книга не каже, і сама їх не розгортає; якби розгорнути, вийшло б більше за 81, а не менше. Звідки взялося саме 81, том не пояснює.^[1] Тому 80 - це кількість рядків, які ви побачите нижче, а не кількість людей, яких у селі недорахувалися.

Як укладено цей мартиролог. Нарис і перелік складено зі свідчень девʼятьох односельців: Дюденко Т. Г. 1911 року народження, Логвиненко М. Ф. 1918 року, Логвиненко Є. П. 1912 року, Шканденко Н. Г. 1908 року, Логвиненко К. Г. 1911 року, Цукренко М. К. 1924 року, Ященко Н. М. 1928 року, Іванченко О. Г. 1932 року, Марченко М. І. 1937 року. Записували їх учителі Чорногородської школи Андрухович В. М. і Зуга Г. Г. у 1995, 1996, 2000 і 2008 роках, тобто через шістдесят два - сімдесят шість років по голоду. Жодного архівного посилання том під цим нарисом не дає, хоч під нарисом сусіднього села в тому самому томі таке посилання є.^[1]

У переліку немає ні дат смерті, ні віку, ні причини - самі імена, і то не всі повні: когось названо на імʼя й по батькові, когось самим лише імʼям при прізвищі.

Числа «513» і «313» нарис називає як населення села до й після Голодомору. Джерело не каже, звідки вони взялися й що саме рахують, а походять вони з тих самих переказаних свідчень. Поруч із переписними числами вони виглядають як облік, а обліком не є: у «Списку населених місць Київської губернії» 1900 року в самій Чорногородці показано 1539 жителів обох статей.^[2]

Що це були за роди. Найчастіші прізвища в переліку - Логвиненки, Шведи, Іванченки, Омельяновичі, Кобзаренки, Сисенки, Дюденки, Цукренки, Шульженки, Черняхівські, Войтенки, Харченки, Вороневичі. Три з них - Іванченки, Шульженки й Логвиненки - трапляються потім і серед репресованих односельців, а Дюденки й Луценки названі на імʼя і в цьому нарисі, і в довідці про село 1971 року.

Дюденко П. Ф., названий у нарисі як голова хлібозаготівельної бригади, - не той Дюденко, що повний кавалер ордена Слави: у того інші ініціали, і роль протилежна. Прізвище в Чорногородці поширене, у самому переліку жертв стоять четверо Дюденків.^[1]

Як ми це зʼясували: Обвал утричі, і одразу за ним такий самий бум, Вісімдесят рядків на вісімдесят одне прізвище