Обвал утричі, і одразу за ним такий самий бум
Ряд населення цього села не сходиться жодним боком: 930 душ, потім 1539, потім раптом 513. А коли ряд нарешті вирівнявся, найдивніше число лишилося стояти на місці.
Ряд населення цього села складається з чисел, які не хочуть стояти в одному ряду. 930 душ 1864 року, 1539 у 1900-му, 1111 у 1971-му.[3] Між двома останніми стоїть ще одна пара: «до Голодомору - 513, після - 313». Довідник 1900 року рахує на ті 1539 душ рівно 108 дворів, і люди в ньому розписані наявні, обох статей, у самому селі: 759 чоловіків і 780 жінок, сума сходиться точно.[1]
Котре з цих чисел чуже, з самого ряду не видно.
Пояснення, яке лягає з першого разу
Між 1900 і 1971 роком село проходить через голод і війну, і 513 виглядає саме тим, що від нього лишалося напередодні 1932-го. Двісті душ різниці між 513 і 313 читаються як утрати голоду. Пояснення тримається рівно доти, доки числа беруть на віру.
Тільки 513 і 313 до перепису стосунку не мають.[2] Це переказ свідчень девʼятьох односельців, записаних учителями через шістдесят із гаком років, без жодного архівного посилання.
Ряд без 513 сходиться сам: 930 → 1539 → 1111. Це приблизно півтора відсотка приросту на рік до кінця XIX століття й повільний спад у XX - звичайна траєкторія українського села. А з числом 513 виходить обвал у два з половиною рази швидший за власний довоєнний темп села, і одразу за ним такий самий бум, у протилежний бік.
Отже 513 - число не звідси. Воно про те, що пригадали девʼятеро людей через шістдесят років.
Цифра, яка лишилася стояти
Коли з ряду прибрати 513, муляти лишається одна цифра: 108 дворів. 1539 на 108 дає 14,25 душі на двір. Для села кінця XIX століття багато навіть з поправкою на великі родини.
Звірити її нема з чим, крім самого довідника, - і довідник відповідає. По всьому тому стоїть триста одинадцять пар «двори - жителі», і медіана в них 5,81 душі на двір. Чорногородські 14,25 лягають вище за девʼяносто пʼятий відсоток усього тому.
Контрольний приклад є на тій самій сторінці, у того самого укладача й за той самий рік: сусідня ферма, 17 дворів, 113 жителів - 6,65 душі на двір, тобто рівно середина тому.[1]
Надруковане виглядає остаточним
Число, набране в книжці, уже пройшло чиюсь руку, і сперечатися з ним начебто нема підстав.
А підстави є. У тому самому виданні, у статті про сусіднє село, надруковано суму земельних угідь - 2256 десятин, - і пʼять доданків під нею дають 2255. Розбіжність на одиницю стоїть у самій книжці, а не в чиємусь переказі. Довідник кінця XIX століття збирали з волосних відомостей, набирали вручну й вичитували раз.
Книга памʼяті ловить на тому самому. На одній її сторінці стоять три числа про голод:[2] «за свідченнями очевидців близько 240», «встановлено прізвища 81 жителя» і зменшення з 513 до 313, тобто на 200. Міряють вони різне - свідчення, встановлені імена, різницю переказаних чисел, - і між собою узгоджуються приблизно: 240 ≈ 200. А четверте число, яке ходить мережею без джерела, менше за кількість уже встановлених прізвищ. Імен не може бути більше, ніж загиблих, і число без джерела книги не переважує.
Число дворів не витримує ділення
Село на 1539 душ мало б мати десь двісті пʼятдесят дворів.
Поламане тут не число людей, а число дворів: найімовірніше друкарська помилка або пропущена цифра.
Чого не встановлено
Невідомо. Двісті пʼятдесят - оцінка з медіани тому; документа під ними немає.
Тут потрібен поземельний або подвірний опис волості за 1890-ті роки, або інший примірник довідника - якщо в ньому те саме число надруковане інакше. Друге дешевше й швидше: помилка набору лишає слід у складанні, і другий примірник іноді її показує.