Число, яке видало себе арифметикою
У довіднику 1900 року стоїть 108 дворів на 1539 жителів - чотирнадцять душ на двір при середніх шести по всьому тому. Перевірити його не було чим, крім самого тому.
Числа населення виглядають найнадійнішою частиною краєзнавства: їх друкували в офіційних довідниках, вони точні до одиниці, їх ні з чим не сплутаєш. Саме тому на них найлегше спіткнутися.
У цьому селі ми взяли ряд, який спершу здавався драматичним, а виявився зібраним із різних одиниць виміру.
Ряд, який не сходився
Спершу картина виглядала так: дворів за тридцять років побільшало, а людей поменшало втричі. Це виглядало як катастрофа, яку варто пояснити.
Пояснювати не довелося: катастрофи не було. У один ряд потрапили числа, які міряють різне.
- 1900 рік: 108 дворів, наявних жителів обох статей у самому селі - 1539 (759 чоловіків і 780 жінок, сходиться точно).[1]
- «до Голодомору - 513, після - 313» - це не перепис.[2] Це переказ свідчень девʼятьох односельців, записаних учителями через шістдесят із гаком років, без жодного архівного посилання.
Перевірка проста, і зробити її може будь-хто з олівцем. Ряд без 513 сходиться сам: 930 жителів 1864 року → 1539 у 1900-му → 1111 у 1971-му.[3] Це приблизно півтора відсотка приросту на рік до кінця XIX століття й повільний спад у XX - звичайна траєкторія українського села.
А з числом 513 виходить обвал у два з половиною рази швидший за власний довоєнний темп села - і одразу за ним такий самий бум, у протилежний бік. Село тим часом проходить через голод і війну.
Тобто 513 - число не звідси. Воно міряє не населення села, а те, що пригадали девʼятеро людей.
Справжня поломка виявилася в іншому місці
Коли ряд вирівнявся, лишилася одна цифра, яка все одно муляла: 108 дворів.
Розділіть: 1539 на 108 - це 14,25 душі на двір. Для села кінця XIX століття багато навіть з поправкою на великі родини.
Перевірити було нічим, крім самого довідника, - і ми взяли його цілком. По всьому тому набралося триста одинадцять пар «двори - жителі». Медіана - 5,81 душі на двір. Наші 14,25 стоять вище за девʼяносто пʼятий відсоток усього тому.
Найкращий контрольний приклад лежав на тій самій сторінці. Сусідня ферма: 17 дворів, 113 жителів - 6,65 душі на двір, тобто рівно середина тому.[1] Той самий укладач, та сама сторінка, той самий рік - і нормальне співвідношення.
Село на 1539 душ мало б мати десь двісті пʼятдесят дворів. Отже поламане тут не число людей, а число дворів: найімовірніше друкарська помилка або пропущена цифра.
Третя лінія: джерело, яке не сходиться саме із собою
Заразом ми порахували, що каже про голод одна й та сама сторінка книги памʼяті:[2]
- «за свідченнями очевидців близько 240»;
- «встановлено прізвища 81 жителя»;
- населення зменшилося з 513 до 313, тобто на 200.
Перші три числа міряють різне - свідчення, встановлені імена, різницю переказаних чисел - і між собою узгоджуються приблизно (240 ≈ 200). А ось четверте число, яке ходить мережею без джерела, менше за кількість уже встановлених прізвищ. Такого не буває: імен не може бути більше, ніж загиблих.
Число без джерела не переважує книгу, тому в текст воно не пішло.
Друковане число теж треба перевіряти
Довіра до друкованих довідників завелика, і цей випадок не поодинокий.
У тому самому виданні, у статті про сусіднє село, надруковано суму земельних угідь - 2256 десятин, - а доданки під нею дають 2255. Кожне з пʼяти чисел звірено окремо: розбіжність на одиницю стоїть у самій книжці, а не в чиємусь переказі.
Довідник кінця XIX століття збирали з волосних відомостей, набирали вручну й вичитували раз. Помилка в такому томі - буденна річ, і єдиний спосіб її помітити - перевіряти числа одне одним: суму доданками, людей дворами, дворів сусідніми селами.
Чого ми не довели
Ми не знаємо, скільки дворів було насправді. Наші двісті пʼятдесят - це оцінка з медіани тому, а не документ, і в тексті села вона не стоїть як факт.
Розсудить справу поземельний або подвірний опис волості за 1890-ті роки, або інший примірник довідника - якщо в ньому те саме число надруковане інакше. Друге дешевше й швидше: помилка набору лишає слід у складанні, і другий примірник іноді її показує.