Том обіцяє шістдесят вісім, друкує шістдесят девʼять

18 серпня 2026 · Великий Карашин

Мартиролог голоду по Великому Карашину має на одну позицію більше, ніж книга сама про себе каже. Усередині цих позицій сиділо двоє людей, яких ніколи не було, і на довжині списку це не позначилося ніяк.

Мартиролог Великого Карашина займає розворот: пʼятдесят девʼять імен трьома шпальтами на одній сторінці й ще десять, теж трьома шпальтами, на наступній^[1]. Порахувати їх можна за пʼять хвилин. Виходить шістдесят девʼять.

А нарис, надрукований поруч, каже інше: «В Карашині померло згідно даних сільської ради 65 чоловік, встановлено зі свідчень очевидців 68 осіб»^[1]. Обидва числа менші за довжину власного списку тому.

Звідки в списку зайвий рядок

Зайвий рядок узявся не з недбалості набірника, а з того, як цей том переносить довгі імена у вузькій шпальті.

Правил у нього два:

• розрив усередині слова том позначає дефісом. «Корнієнко Андрій Миколайо-» / «вич», «Радченко Василь Архи-» / «пович» - тут видно, що рядок недописаний, і склеїти його назад можна навіть наосліп;
• розрив між словами том не позначає нічим. «Конопацький Григорій» / «Трохимович», «Корнієнко Никифор» / «Устимович», «Оксененко Мефодій» / «Тимофійович» - обидві половинки виглядають закінченими рядками.

У шпальті, де кожен рядок це окрема людина, імʼя, розірване між словами, читається як два записи: спершу людина без по батькові, за нею людина без прізвища. А оскільки наступний рядок теж чиясь позиція, осиротілий хвіст прилипає до неї.

Двоє, яких не було

У першій шпальті на сторінці 501 стоїть «Конопацький Марія» / «Шимонівна» - одна жінка, розірвана між іменем і по батькові^[1]. За нею окремим рядком іде «Корнієнко», позиція, надрукована самим прізвищем.

Хто читає цей стовпчик підряд, дістає з двох позицій дві інші: «Конопацький Марія» без по батькові й «Шимонівна Корнієнко» - жінку, якої не було ніколи, з чужим прізвищем при чужому по батькові. Ми звірили обидва рядки зі сканом на 600 dpi: у книзі їх немає. Решту шістдесят сім позицій скан підтвердив без змін.

Одна жінка перетворилася на двох людей, а довжина списку не зрушила: як було шістдесят девʼять, так і лишилося. Тому лічба рядків такого дефекту не виявляє.

Чому 68 не рятує

Якщо реальних імен у списку шістдесят вісім, а не шістдесят девʼять, нарис сходиться з переліком. Кандидат на зайвину навіть є: «Корнієнко Агафія» надрукована двічі - останнім рядком першої шпальти й першим рядком другої, тобто рівно там, де при верстці дублюється рядок на межі колонок^[1].

Доказу немає. Том сам тримає варіанти того самого імені окремими рядками: на тій самій сторінці стоять «Корнієнко Опанас» і «Корнієнко Панас»^[1]. Для укладача це двоє людей, і для нас вони теж двоє, доки не знайдеться запис, який скаже інакше.

Що в цьому списку виглядає помилкою, а нею не є

Три позиції надруковано без імені або без прізвища: «Ворожбит» перед «Ворожбит Прохор», «Корнієнко» перед «Корнієнко Агафія» і «Юхим Гаврилович» між «Юрченко Роман Іванович» та «Ющенко Омелько»^[1]. Усі три стоять за абеткою на своєму місці й розділені міжрядковим інтервалом, як усі інші. Це не уламки верстки: це люди, яких очевидці 1992 року пригадали неповно.

Ще один рядок виглядає одруком і, найпевніше, ним є: «Медвіль Ярина». Літера читається певно - трьома рядками вище стоять «Медвідь Петро Федорович» і «Медвідь Федір Денисович», і хвостики «дь» та «ль» різняться однозначно. Але серед шістдесяти девʼяти позицій пʼятеро Медведів і жодного іншого Медвіля. Ми лишили рядок як надруковано.

Хто складав цей список

Мартиролог уклав 1992 року Н. Б. Чапік, учитель історії Великокарашинської школи, зі свідчень шести очевидців: Богдан Г. Т. (1905 р. н.), Богданчук Л. О. (1919), Ворожбит А. Н. (1923), Ворожбит Л. А. (1912), Красна У. К. (1912), Старовойт О. П. (1923)^[1]. Шістдесят років по голоду, з памʼяті шістьох людей.

Це пояснює, чому в списку немає ні дат, ні віку, і чому три позиції неповні. Пояснює й розбіжність із «даними сільської ради»: 65 - це один облік, 68 - інший, а надруковані 69 позицій - третій, і зводити їх в одне число нема підстав.

Чого ми не довели

Чи «Корнієнко Агафія» це одна людина чи дві, скан не показує й показати не може: обидва рядки надруковані однаково правильно. Тут потрібен зовнішній запис - книга реєстрації актів про смерть Великокарашинської сільради за 1932-1933 роки або сама шкільна робота 1992 року, якщо вона десь збереглася.

Не перевірено й того, чи так само поводиться цей том у мартирологах інших сіл. Верстка в ньому наскрізна, і правило переносу мало б бути те саме, - але це здогад: ми звіряли зі сканом одну пару сторінок.

Розворот не дає ані дат, ані віку, ані причини смерті при жодному з шістдесяти девʼяти імен. Мартиролог, складений із памʼяті, дає імена; решту доводиться шукати в архіві.