Прізвища з довідника не знає жодна база нагороджених
· Мотижин
Радянський довідник дає повного кавалера ордена Слави одним рядком: два ініціали й прізвище. Під цим прізвищем далі не веде нічого - ні енциклопедія, ні бази нагороджених.
У переліку відомих людей села радянський довідник ставить один рядок: Р. Г. Лознюк, повний кавалер ордена Слави. Ініціали, прізвище, статус - ні імені, ні дат.[1] Енциклопедія Сучасної України в тому самому селі знає Лазнюка Романа Григоровича: повне імʼя, обидві дати життя, номер полку, перелік боїв.[2] Між двома рядками одна літера в корені, і жоден із двох текстів не каже, що це та сама людина.
Рядок, який нікуди не веде
Прізвище в довіднику - ключ пошуку. За ним людину шукають у базах нагороджених, у метриках, у списках частин, у родинних запитах до архіву.
За «Лознюк» не віддасть нічого ані енциклопедія, ані бази нагороджених: під цією формою його там немає. Нащадок, який читає книжку про своє село й іде далі за єдиним прізвищем, яке в ній стоїть, впирається в порожнечу. Довідник у селі один, прізвище в ньому одне, і висновок напрошується сам: більше нічого не збереглося.
Що стоїть під другим написанням
Стаття енциклопедії дає командира відділення розвідки мінометної батареї 312-го стрілецького полку: повний кавалер ордена Слави, усі три ступені, два 1944 року й третій 1945-го, бої під Холмом і Новоржевом, під Ліванами в Латвії й під Кеніґсберґом.[2]
Написання через «а» трапляється в мотижинських рядках ще раз, і в зовсім іншому документі. У книзі репресованих стоїть Лазнюк Сава Савелійович, 1889 року народження, уродженець села.[3] Це єдина інша поява цього прізвища в мотижинських рядках, і вона теж через «а». Поодинці слід слабкий: він каже лише, яка форма прізвища в селі жива.
Де збиваються бази нагороджених
Бази індексують те написання, яке стоїть у нагородному документі, а туди прізвище потрапляло зі слів самої людини або з військкоматівського списку. Ту саму літеру воно могло загубити чи набути ще 1944 року, тож за походженням жодна з двох форм не має переваги над другою.
Практичний бік із цього виходить простий. Шукати треба обидві форми, у всіх базах по черзі, а звужувати рештою: роком народження, районом, номером частини, датою нагородження. Збіглися три з чотирьох - форма прізвища вже не важить. Окремо варто дивитися однофамільців у самому селі: саме вони показують, яке написання тут жило.
Чому це та сама людина
Рахунок перевертають три речі, що збігаються одночасно: одне село, ті самі ініціали Р. Г. і той самий рідкісний статус.[1][2] Повних кавалерів ордена Слави на весь Радянський Союз близько двох з половиною тисяч, тож імовірність, що в одному селі їх було двоє з однаковими ініціалами й майже однаковим прізвищем, зникаюче мала.
Форма з довідника при цьому не просто хиба набору, а слід, за яким людину шукали й шукатимуть далі: той, хто приходить із книжкою в руках, шукає саме її.
Чого не встановлено
Ні наказу про нагородження, ні метрики під цим ототожненням не стоїть. «Лознюк = Лазнюк» лишається дуже ймовірним і недоведеним.
Досить одного нагородного листа з роком народження й номером частини: якщо в ньому 1904 рік і 312-й стрілецький полк, питання закривається одним аркушем.