Одна літера, яка ховає людину
Повний кавалер ордена Слави з цього села стоїть у радянському довіднику під прізвищем, якого не знає жодна база нагороджених. Різниця - одна літера в корені.
Радянський довідник називає його Р. Г. Лознюк - самі ініціали, без імені, без дат, одним рядком у переліку відомих людей села.[1]
Енциклопедія Сучасної України називає Лазнюка Романа Григоровича: повне імʼя, обидві дати життя, номер полку, перелік боїв.[2]
Між цими двома рядками - одна літера в корені. І поки її не помітиш, людини просто немає.
Чому це важить більше, ніж виглядає
Прізвище в довіднику - не прикраса, а ключ пошуку. Людину шукають за ним у базах нагороджених, у метриках, у списках частин, у родинних запитах до архіву.
За «Лознюк» не віддасть нічого ані енциклопедія, ані бази нагороджених: там його немає під цією формою. Тобто нащадок, який читає книжку про своє село й іде далі за єдиним прізвищем, яке в ній стоїть, впирається в порожнечу - і має всі підстави вирішити, що більше нічого не збереглося.
А збереглося чимало: командир відділення розвідки мінометної батареї 312-го стрілецького полку, повний кавалер ордена Слави - усі три ступені, два 1944 року й третій 1945-го, бої під Холмом і Новоржевом, під Ліванами в Латвії й під Кеніґсберґом.[2]
Як ми зшивали два рядки в одну людину
Ототожнення тут не автоматичне, і ми його не приховуємо.
За нього три речі одразу: одне село, той самий рідкісний статус - повний кавалер ордена Слави, - і ті самі ініціали Р. Г.[1][2] Повних кавалерів на весь Радянський Союз близько двох з половиною тисяч, тож імовірність, що в одному селі їх було двоє з однаковими ініціалами й майже однаковим прізвищем, зникаюче мала.
На користь написання через «а» є ще один слід, слабкий поодинці. У книзі репресованих серед мотижинців стоїть Лазнюк Сава Савелійович, 1889 року народження, уродженець села.[3] Це єдина інша поява цього прізвища в мотижинських рядках, і вона теж через «а». Прізвище в селі існує - і саме в такій формі.
Як шукати людину, у якої дві форми прізвища
Практичний бік цього сюжету простий, і він придасться будь-кому, хто впреться в таку саму стіну.
Шукати треба обидві форми, у всіх базах по черзі. Бази нагороджених індексують те написання, яке стоїть у нагородному документі, а туди прізвище потрапляло зі слів самої людини або з військкоматівського списку - тобто могло загубити або набути ту саму літеру ще 1944 року.
Далі - звузити не прізвищем, а рештою. Рік народження, район, номер частини, дата нагородження: якщо збігаються три з чотирьох, форма прізвища вже не має значення.
І окремо варто дивитися однофамільців у своєму ж селі. Тут таких двоє: крім самого кавалера ордена Слави, у книзі репресованих стоїть Лазнюк Сава Савелійович, 1889 року народження, уродженець села.[3] Прізвище в селі жило - і жило саме через «а».
Пастка, яку ми обійшли
Спокуса на цьому місці була така: оголосити довідникове «Лознюк» помилкою набору й більше про нього не згадувати.
Ми цього не зробили, і ось чому. Форма з довідника - це не просто хиба, це слід, за яким людину шукали й шукатимуть далі. Якщо прибрати її зі сторінки, той, хто прийде з книжкою в руках і цим прізвищем у пошуку, знову нас не знайде.
Тому обидві форми стоять поруч, і сторінка сама пояснює, чому їх дві. Прибирати хибне написання можна лише тоді, коли воно ніде не ходить. Це - ходить.
Чого ми не довели
Наказу про нагородження ми не бачили, метрики теж. Тобто ототожнення «Лознюк = Лазнюк» лишається дуже ймовірним, але не доведеним, і на сторінці воно стоїть саме так.
Розсудить справу нагородний лист із роком народження й номером частини: якщо в ньому стоїть 1904 рік і 312-й стрілецький полк, питання закривається одним аркушем.